Діалог ефективніший за в’язницю

Про можливі вдосконалення в українській судовій системі і практики діалогу, які допомагають пенітенціарній системі змінюватись

Культовий фільм «Втеча з Шоушенка», як і сотні інших стрічок про тюрму, викривають конфлікт системи та людини. В’язниця – не кращий спосіб мотивувати правопорушника стати законослухняним. Інша стрічка – «Геній і безумець» – з поміж іншого про те, як може змінити ситуацію діалог між тим, хто завинив, та потерпілим. У шести областях України до квітня 2021 року реалізовується пілотний проєкт «Впровадження відновного правосуддя в Україні». Про можливі вдосконалення в українській судовій системі і практики діалогу, які допомагають пенітенціарній системі змінюватись, розмовляли з Іриною Федорич, медіаторкою, юристкою, координаторкою Проєкту в Львівській області та Анною Лиско, директоркою Львівського центру медіації.

---

Анно та Ірино, в чому суть проєкту «Впровадження відновного правосуддя в Україні» і які зміни він несе?

Ірина: 

Проєкт «Впровадження відновного правосуддя в Україні» реалізовує громадська організація «Інститут миру та порозуміння» за сприяння Фонду демократії ООН. Львівський центр медіації є партнером проєкту і наші медіатори реалізовують його на Львівщині. 

Анна:  

Проєкт триває більше року та передбачає напрацювання змін до Кримінального кодексу України.

Відновне правосуддя дає можливість потерпілому отримати відчуття справедливості

Ірина:

Проєкт об’єднав усі зацікавлені сторони – прокурорів, суддів, адвокатів, пенітенціарну службу, соціальні служби. Нашим першим завданням було розповсюдити інформацію про цінність відновного правосуддя, його правильне розуміння. Мова йде не про переговори між потерпілим та правопорушником, а про можливість усунути заподіяну правопорушником шкоду. Суть відновного правосуддя полягає власне у відновленні правосуддя. Це цінність і можливість зцілення як потерпілого, так і правопорушника. Коли трапляється правопорушення – чи то крадіжка гаманця, чи ДТП з летальним наслідком – шкода для кожної людини вимірюється дуже суб’єктивно. Кожен проживає біль по-своєму. Суд опирається на закон. Але ми знаємо, що закон не завжди дає відчуття сатисфакції реалізованого правосуддя. Відновне ж правосуддя дає можливість потерпілому отримати відчуття справедливості. Пояснити, що для нього є справедливістю в цій конкретній ситуації. Почути відповіді на запитання «Чому це трапилося саме зі мною і як зробити, щоб таке більше не повторилося?»

Колись я була співорганізаторкою благодійного «Аукціону надій» для дитячої колонії в Городку. Юні «в’язні»” потрапляли сюди з різних причин. Часом крадіжка мобільного траплялася лише тому, що ці хлопці не мали прикладу, як можна отримати його інакше. Чи можуть діалоги відновного правосуддя показувати правопорушникам як по-іншому, без заподіяння шкоди, вони можуть досягати цілей?

Анна:

У межах Проєкту ми встановили співпрацю з прокуратурою, судами, у тому числі з управлінням виконання покарань. Спілкуючись з працівниками установ, що опікуються тюрмами і СІЗО, чули чимало історій про правопорушників. Наприклад, коли людина виходить із тюрми без наявності зимового одягу (бо була засуджена влітку), без грошей чи підтримки друзів. Як їй дістатись додому в іншу область? Один із таких колишніх в’язнів був затриманий в день звільнення на вокзалі, коли поцупив гаманця. Він банально не мав коштів на квиток. Інколи правопорушення – вимушені дії. Коли люди чують історії реальних людей, а не «в’язнів», це змінює шаблонне мислення.

Якщо людина сама може усунути наслідки своїх дій – то це також і про формування почуття власної гідності

Теорія про Ненасильницьке спілкування нагадує: за кожною дією є позитивний намір. «Немає поганої людини, є людина з незадоволеною потребою», – казав Маршалл Розенберг. Тюрма не показує прикладу співпереживання, часто – навпаки. Як можна по-іншому працювати з правопорушниками?

Ірина: 

Починати потрібно з простої речі – усвідомити те, що відповідальність – це не погано. В нашому суспільстві поняття відповідальності має негативне забарвлення. Але здатність відповідати за свої дії – це можливість виправити ситуацію. Якщо людина сама може усунути наслідки своїх дій – то це також і про формування почуття власної гідності. Це і про виховання, і про те, з чим ми йдемо в доросле життя. Про усвідомлення, що можемо розраховувати на чиєсь розуміння та підтримку. Коли людина розуміє, що в неї першим етапом є можлива зустріч із потерпілим, і що під час цієї зустрічі можна якось виправити ситуацію – це сприяє більш ефективній системі правосуддя. Судова лава не має бути першим етапом, а крайньою мірою, коли вже всі способи випробувані.

Практика кейсів у відновному правосудді показує, що потерпілі починають перейматися долею правопорушників. Злочини не роблять від доброго життя. Результатом зустрічей стають підписані документи про те, що потерпілі готові посприяти навчанню правопорушників і навіть перевірити його результати через кілька місяців. Із мого досвіду, діалог – це не про вирішення матеріальних збитків, він є процесом переосмислення. Ступивши на шлях правопорушень, людина часто виправдовує свої дії: «Я повинен був так зробити, бо суспільство чи життя поставили мене в таку ситуацію». Діалог повертає до відповідальності і, водночас, дає підтримку. Навіть якщо трапилась біда, її можна виправити. Для декого стрес від крадіжки гаманця рівноцінний втраті близької людини. Правопорушник думає: «Це просто гаманець, там було 500 грн, ну і що тут такого?» Потерпілого ж «рве на шматки» від втраченого відчуття безпеки і втручання в цілісність його світу. Над цим працює відновне правосуддя – аби кожен почув різну версію того, що трапилося.

Діалог повертає до відповідальності і, водночас, дає підтримку

Анна:

Відновне правосуддя і медіація – не панацея. Ми не можемо змінити картинку світу для всіх злочинців і зробити їх законослухняними. Але тим, хто цього потребує, важливо давати шанс. 

Ірина:

Відновне правосуддя можливе лише тоді, коли правопорушник визнає те, що трапилося, і готовий розмовляти. Це перший крок до відповідальності. Перед зустріччю правопорушника та потерпілого медіатор проводить індивідуальну розмову з кожним. Спочатку з’ясовує у правопорушника, чи є щирим його бажання вибачитись і виправити те, що трапилось. І чи не є це спробою затягування процесу або бажанням зіграти на жалю. Медіатор володіє низкою навичок спілкування, аби зрозуміти це. 

Хто швидше йде на діалог – правопорушники чи потерпілі?

Правопорушники. Потерпілі деколи не розуміють, навіщо їм бачитися з кривдниками, і прагнуть, аби їх покарав закон. Ми ж мотивуємо: «Ви будете мати нагоду розповісти про те, якої шкоди вам заподіяно, що це означало саме для вас». І ця можливість стає для людини важливою. Під час судового процесу такої можливості немає. Діалог можна припинити у будь який момент, якщо сторонам некомфортно, або психологічно важко, або вони не бачать у ньому доцільності. В цьому й полягає перевага процесу відновного правосуддя та його відмінність від судового рішення, де все регламентовано. 

Як правопорушники виправляють завдану шкоду? 

Буває по-різному. Потерпіла сторона визначає, що для неї «справедливо». Ми запитуємо: «Які дії має вчинити правопорушник, щоб ви відчули справедливість?» Бувало, що домовляються, аби порушник відвідував церкву і регулярно спілкувався зі священником. А буває – завершується домовленістю скопати город. 

Чи ці діалоги впливають на рішення суду? 

Анна: 

Відновне правосуддя не підміняє офіційного правосуддя. Ми на цьому наголошуємо. Але якщо будуть якісь домовленості між сторонами – це може пом’якшити вирок. 

Відновне правосуддя не підміняє офіційного правосуддя

Ірина:

Не лише судові рішення мають значення. Буває, що засудженому згодом доведеться повернутися в рідне місто і зіштовхнутися з потерпілим. Після відновного правосуддя є шанс, що його приймуть. Це викликає повагу і стимул підтримати таку людину. 

Зараз ми напрацьовуємо практичний досвід, готуємо звіти, що стануть пропозиціями для змін у чинному законодавстві. Відновне правосуддя – це реальний процес, і наш проект має на меті закріпити нововведення. Так він ефективніше запрацює на практиці. 

Відновне правосуддя – це реальний процес, і наш проект має на меті закріпити нововведення

Анна:

Потенціал має співпраця з управлінням виконання покарань, бо вона не обмежується лише проєктом. Ми проводили тренінги для працівників, знайомлячи їх із темою впровадження культури мирного вирішення конфліктів.

Відновне правосуддя є важливим для України. Ми звикли до стереотипу про правопорушників, звикли діяти в межах цього шаблону. Але є інша правда – людина найбільше потребує любові тоді, коли її найважче любити. Успішних і задоволених любити легко. Ті, хто переживає найгірші моменти в житті, з такими людьми непросто, але саме їм дуже потрібна підтримка. Не таврувати, не судити, а вислухати і дати шанс змінитися.

Згадую твір «Знедолені» Віктора Гюго. Саме прощення кардинально змінило колишнього в’язня, в той час як роки ув’язнення проявили лише його найгірші якості. Вболіваю, аби відновне правосуддя запрацювало в Україні і дякую вам за те, що ви для цього робите!