У 2022 році Вівіан Діттмар і її команда надали потужну підтримку спільноті Емпатії в рамках тримісячного проєкту “Простір емоційного розвантаження” (ПЕР). Розпочинали з вебінару “Емоційна стійкість в часи кризи та війни”, взяти участь в якому зареєструвалося 350 учасників і учасниць. Далі працювали в малій групі і практикували емоційне розвантаження, авторкою якого є Вівіан.
ПЕР – це ефективна і бережна технологія емоційної гігієни, необхідної всім, яка в багатьох випадках замінює психолога. Люди стають більш емоційно усвідомленими і водночас спроможними справлятися без професійної допомоги.
Вміння слухати і чути – основа для формування міцної соціальної тканини і згуртованості, потужного громадянського діалогу. Коли настане перемога і ми повертатимемося – хтось із фронту в цивільне життя, хтось із волонтерства в професію, хтось назад в Україну – нам всім потрібно буде вміти глибоко слухати одне одного. Щоб зрозуміти, щоб підтримати/розвинути зв’язок, щоб вміти бути поруч одне з одним і разом розбудовувати Україну. Для цих цілей підходять різноманітні комунікативні і діалогові практики (ненасильницьке спілкування однозначно стане у нагоді), але метод Вівіан і практика, яка за ним стоїть, це один із дорогоцінних скарбів, на які ми теж можемо спертися.
Висловлюємо щиру вдячність Вівіан та її команді за підтримку в складні часи війни. На порталі та на нашій сторінці на Patreon публікуємо переклад серії її статей.
**********************************************************************
Почуття на робочому місці все ще залишаються табу для багатьох людей, хоча вони щодня відіграють центральну роль у кожній компанії. Прихильниця латерального* мислення Вівіан Діттмар знає, як усвідомлена робота зі складними почуттями може допомагати командам рухатися вперед.
Гостьова стаття Вівіан Діттмар
Хоча донедавна для керівників було цілком нормально час від часу виплескувати свої накопичені емоції на співробітників, сьогодні таке рішення стає все менш прийнятним. Тому перед керівниками постає виклик знайти новий спосіб справляння із важкими емоціями – особливо якщо вони хочуть втримати висококваліфікованих і відповідно впевнених у собі працівників у довгостроковій перспективі. Звісно, те саме стосується й колег. Тому що прощання зі стилем поведінки «наказуй-контролюй» також означає, що більше стосунків проживаються на рівні зорового контакту, внаслідок чого почуття та емоції раптом набувають нового значення.
Емоційний багаж спотворює наше сприйняття
Робота з емоційним багажем є особливим викликом. Кожен носить з собою у своєму емоційному багажі ці невідчуті почуття з минулого. І навіть якщо ми б і хотіли, щоб було саме так, на жаль, його не можна просто залишити на вході у охоронця. Ми маємо справлятися з цим постійно – усвідомлюємо ми це чи ні. Простими словами, це означає, що раз у раз відбувається щось, що викликає у нас неадекватні або недоречні реакції. На жаль, ми часто цього навіть не помічаємо або помічаємо лише тоді, коли вже пізно. Наше сприйняття спотворюється, наш емоційний контроль дає збій, ми стаємо необ’єктивними та ірраціональними. Часто прості дрібниці викликають в нас саме такі реакції. Наприклад, колега, який запізнюється на зустріч. Або те, в який спосіб наш начальник нагадує нам про дедлайн. Електронний лист, який випадково надісланий без вкладення. Зазвичай, ми не усвідомлюємо, що ці емоційні процеси насправді не відносяться виключно до поточної ситуації. Вони є залишками давнього минулого досвіду, який ми не опрацювали. Саме тому люди так по-різному реагують на ці стресори. Те, що одну людину доводить до сказу, для іншої взагалі не є проблемою.
Емоційний багаж обтяжує професійні та особисті стосунки
Цей неопрацьований досвід у нашому багажі чекає на можливість бути відчутим. Адже для нашої системи зовсім не є здоровим носити його із собою десятиліттями. Але те, що було б добре для нашого емоційного зцілення, не обов’язково добре для наших стосунків. Навпаки, професійні та особисті стосунки можуть сильно постраждати, якщо емоційний багаж продовжує нагадувати про себе – особливо якщо ми цього не усвідомлюємо.
Розпізнавання емоційних активацій у нас самих та інших є першим кроком до знаходження нового способу вирішення цих складних ситуацій. Мені подобається порівнювати емоційні заряди в конфліктних ситуаціях з вживанням алкоголю і водінням: якщо я знаю, що їду за кермом у стані сп’яніння, це вже достатньо погано. Але якщо я навіть не розумію, що я п’яна, це нескінченно небезпечніше. І, звичайно, усвідомлення того, що я зараз сама не своя, є передумовою для того, щоб не сідати за кермо або не вести важливих розмов в такому стані.
Вийти із замкненого кола драми
Але як ми розпізнаємо активацію емоцій? Поширені симптоми: тунельне бачення (зашореність), зміна висоти голосу, підвищена частота пульсу, карусель думок, сильна емоційність або навіть раптова відсутність будь-яких почуттів.
Після того, як ми визначили, що відбувається, потрібно знайти новий спосіб взаємодії справляння зі складним багажем. Очорняти інших біля кавоварки – це перевірений спосіб, який дає нам тимчасове полегшення, але справжнє прояснення та розвиток через нього не відбувається. Щоб вирішити конфлікт між тим, що було б добре для нашого багажу, і тим, що можуть витерпіти наші стосунки, я рекомендую усвідомлене розвантаження (вивільнення). Простими словами, це означає протягом п’яти хвилин у конфіденційній атмосфері позбавитися того, що гнітить, і таким чином повернутися до проясненого внутрішнього стану.
На відміну від паплюження, це не про те, щоб погано говорити про інших, а про те, щоб відчувати, які саме емоції викликає у мене поведінка іншої людини. Невелика, але тонка відмінність. У цьому контексті усвідомлене вивільнення покладається на рівень конфіденційності: наша розмова або партнер у вправі з усвідомленого вивільнення не лише зв’язані абсолютною таємницею щодо третіх осіб, йому або їй також не дозволено обговорювати зі мною те, що було сказано. Це запобігає тому, щоб те, що ми випускаємо так грубо і не фільтруючи, не відгукнулося нам пізніше.
У багатьох компаніях емоції офіційно не мають жодного значення
У моїй роботі з командами я відчуваю, що коли мова заходить про емоційну компетентність, сьогодні існують величезні відмінності. На жаль, у багатьох компаніях емоції офіційно не грають жодної ролі, і саме тому вони до певної міри підсвідомо домінують у всьому. В інших компаніях працівники та керівники мають відверто говорити, коли емоційний багаж починає завдавати шкоди. Добре те, що кожен може подбати про емоційну гігієну, почавши усвідомлено працювати зі своїми старими тягарями. Це веде до більшої душевної рівноваги та витримки, коли маєш справу з активаціями інших, і встановлює новий стандарт зрілості, який може надихати інших членів команди.
* Латера́льне ми́слення — поняття для позначення непрямого та творчого підходу до вирішення проблем. Термін був запропонований британським лікарем та спеціалістом із творчого мислення Едвардом де Боно в книзі Думати по-новому: використання латерального мислення (англ. New Think: The Use of Lateral Thinking, 1967). Латеральне мислення відрізняється від класичного наукового (вертикального) мислення тим, що відмовляється від оцінок реалістичності пропонованих варіантів вирішення проблеми. Увага натомість фокусується на інноваційності ідей, які можуть стати лише проміжною ланкою для згодом реальних та оригінальних рішень.
Вівіан Діттмар є визнаною латеральною мислителькою у темі емоційної компетентності. Засновниця Фонду культурних змін «Будь зміною», вона проводить семінари з розвитку соціальної та емоційної компетентності, а також навчальні курси про навички управління емоціями і стосунками. Під час курсу «Емоційний багаж» вона показує, як можна навчитися відпускати обтяжливі почуття.
Переклад – Оксана Олійник, редагування – Катерина Ясько
