У 2022 році Вівіан Діттмар і її команда надали потужну підтримку спільноті Емпатії в рамках тримісячного проєкту “Простір емоційного розвантаження” (ПЕР). Розпочинали з вебінару “Емоційна стійкість в часи кризи та війни”, взяти участь в якому зареєструвалося 350 учасників і учасниць. Далі працювали в малій групі і практикували емоційне розвантаження, авторкою якого є Вівіан.
ПЕР – це ефективна і бережна технологія емоційної гігієни, необхідної всім, яка в багатьох випадках замінює психолога. Люди стають більш емоційно усвідомленими і водночас спроможними справлятися без професійної допомоги.
Вміння слухати і чути – основа для формування міцної соціальної тканини і згуртованості, потужного громадянського діалогу. Коли настане перемога і ми повертатимемося – хтось із фронту в цивільне життя, хтось із волонтерства в професію, хтось назад в Україну – нам всім потрібно буде вміти глибоко слухати одне одного. Щоб зрозуміти, щоб підтримати/розвинути зв’язок, щоб вміти бути поруч одне з одним і разом розбудовувати Україну. Для цих цілей підходять різноманітні комунікативні і діалогові практики (ненасильницьке спілкування однозначно стане у нагоді), але метод Вівіан і практика, яка за ним стоїть, це один із дорогоцінних скарбів, на які ми теж можемо спертися.
Висловлюємо щиру вдячність Вівіан та її команді за підтримку в складні часи війни. На порталі та на нашій сторінці на Patreon публікуємо переклад серії її статей.
**********************************************************************
Наскільки ми здатні підтримувати стосунки? Авторка Вівіан Діттмар аналізує те, що робить людей нездатними підтримувати стосунки, чому деякі люди не здатні мати якісні стосунки, і як вони можуть це змінити.
Все більше і більше людей запитують себе, наскільки вони здатні мати стосунки. Для багатьох чесна відповідь мала б бути: ні. У першій частині авторка Вівіан Діттмар обговорювала здатність впоратися з конфліктом; наступна друга частина присвячена тому, як справлятися зі складними почуттями.
Частина 2: Про те як добре справлятися з поганими почуттями
У якийсь момент це трапляється в кожному партнерстві: несподівано трапляється якась дрібниця. Перш ніж ми це усвідомлюємо, нас наповнює надзвичайно неприємна емоційна хвиля. Такі моменти небезпечні, тому що в цих емоційних «надзвичайних станах» ми часто говоримо або робимо речі, про які потім дуже шкодуємо. Але тоді зазвичай буває надто пізно, щоб їх скасувати (відмінити). На відміну від того, що можна робити на комп’ютері, вимовлені слова чи навіть справи не можна просто стерти за допомогою клавіш. Звичайно, ми можемо вибачитися, але навіть це зазвичай працює лише в перший або другий раз. Але як нам справлятися з такими емоційними хвилями. І звідки вони беруться?
Емоційний багаж
Кожен носить з собою певний пакунок з емоціями. Мені подобається називати це нашим емоційним багажем. Саме там ми зберігаємо переживання, які переповнюють нас емоційно. Це може бути справді травматичний досвід. Але це також може бути досвід, який навряд чи був би проблемою для когось іншого, але є великою проблемою для нас.
Коли досвід нас емоційно перевантажує, нам потрібна підтримка близьких нам людей, щоб впоратися з ним. У дитинстві ми інстинктивно шукали цю підтримку: ми тікали в мамині обійми чи на коліна тата, коли інші діти недобре до нас поставилися, домашній улюбленець помер або сталося щось інше погане. Там ми могли — якщо все було добре — просто поплакати або випустити пар, і незабаром у цьому світі знову все ставало гаразд.
Якщо ця форма люблячої уваги відсутня, досвід потрапляє в наш емоційний багаж. Там він чекає нагоди для розвантаження (вивільнення). Насправді це добре, тому що якщо ми занадто довго носимо з собою погані почуття, рано чи пізно ми захворіємо, будемо нещасними або і те, і інше. Однак, на жаль, ці стримувані почуття дуже сильно і навіть образливо й болюче вивільняються на людей, яких ми любимо найбільше. Те, що насправді може бути прояснювальним очищенням, може призвести до серйозних проблем у стосунках, якщо ми не знайдемо гарного способу справлятися з цим.
Почуття чи емоція: невелика, але тонка відмінність
Важливим ключем до роботи з цими емоційними точками кипіння є розрізнення почуттів та емоцій. Їх часто використовують як синоніми; я використовую ці терміни навмисно, щоб розрізнити два дуже різні емоційні явища. Я використовую термін емоція, як описано раніше, для позначення емоційного багажу. Інакше кажучи, це почуття, які в минулому нас перевантажили, так що ми не змогли впоратися з ними самостійно, і які потім раптово охоплюють нас у ситуаціях, які більш-менш нагадують нам про той час.
З іншого боку, я використовую термін почуття для тих хвилювань, які виникають безпосередньо в моменті. На відміну від емоцій, вони не мають нічого спільного з минулим досвідом, а породжуються моєю інтерпретацією ситуації.
Приклад: у мене зустріч з моїм партнером, і він спізнюється, не повідомивши мені, що відбувається. Це може мене дратувати, бо я вважаю, що це неправильно. Я хочу, щоб він повідомив мені, якщо він спізнюється. Якщо гнів насправді є справжнім почуттям, без емоцій, то я буду відчувати його настільки, наскільки це доречно в цій ситуації. У такому випадку це означає, що я настільки злий, щоб зателефонувати своєму партнерові і запитати в чому проблема. Проте це не означає, що це зіпсує мені весь вечір, я не зірвусь на ньому і не буду грати роль ображеної. Я просто проясню ситуацію, і в позитивному сенсі для цього гнів і існує.
Проте, якщо у своєму багажі я ношу емоційний заряд на тему непунктуальності – а таке було зі мною довгий час – вся історія розгорнеться по-іншому. Інтенсивність викликаних емоцій тоді є настільки сильною, що ми не можемо впоратися з ситуацією належним чином. Ця інтенсивність може проявлятися у спалаху гніву, але це не обов’язково. Так само ми можемо раптом відчути себе повністю онімілими, пригніченими, нікчемними або ще якось по-іншому. Факт в тому, що нам буде важко якісно і адекватно впоратися з ситуацією.
Навчитися усвідомлено розвантажуватися
Важливим ключем до правильного вирішення цих ситуацій є навчитися усвідомлено розвантажуватися. Це передбачає розробку стратегій, в яких ми не використовуємо свого партнера як смітник для емоцій, а створюємо безпечну та здорову основу (рамку, структуру, щоб позбуватися нашого старого багажу. Жінки часто роблять це інтуїтивно, не усвідомлюючи, що саме вони насправді роблять. Вони роблять саме те, що я роблю зараз в разі емоційної активації: дзвонять найкращому другові і знімають камінь з душі.
Якщо це добра найкраща подруга, вона не буде підтверджувати наші перебільшені звинувачення, а просто буде поруч з нами з любов’ю, як батьки були для нас у дитинстві. Максимум через п’ять хвилин – ну, можливо, через десять, якщо навантаження було особливо великим – я повертаюся «до себе» й знову бачу світ ясно. Я знову можу сприймати свого партнера таким, яким він є насправді: дорогою мені людиною, яка іноді може запізнюватися, але яка насправді має щодо мене добрі наміри.
Після такої прояснювальної грози, під час якої я, можливо, сказала усе можливе і неможливе і як я насправді не думаю вже через п’ять хвилин, я можу чітко зрозуміти, якою могла б бути моя реальна потреба, і як я можу спокійно і чітко повідомити про це своєму партнерові. Я свідомо вивільнилася. Моя подруга знає, що все це не було сказано серйозно, але я просто мала це виплеснути. Мій партнер також може це знати, але йому буде набагато важче не сприймати це серйозно, коли я говорю несправедливі речі.
Обережно – токсичні відходи
Несвідоме поводження з емоційними зарядами є надзвичайно небезпечним для партнерських відносин, і багато стосунків фактично гинуть через відсутність відмінності між емоціями та почуттями. Цілком природно, що ті люди, які є найближчими до нас, викликають у нас дуже сильні заряди. Тим важливіше дуже добре пам’ятати про це.
Якщо ми цього не зробимо, є дуже велика ймовірність того, що ми все частіше будемо емоційно активувати один одного. Рано чи пізно простір стосунків стає настільки отруєним або замінованим, що найпростіші розмови перетворюються на смугу перешкод (серію критики). У крайньому випадку залишається лише розлучитися.
Кожному своє
Немає значення чи колишній, чи нинішній партнер, мій керівник чи моя власна дитина натискає на мою кнопку і провокує вибух (вивільнення) заряду, це є і залишається моїм зарядом. Щоб добре справлятися з цим, важливо, щоб я взяла на себе відповідальність за цей розряд – і залишила відповідальність за заряди інших, які я могла запустити, на їхній відповідальності. Обидва ці завдання надзвичайно складні на практиці; спочатку вони іноді навіть здаються неможливими. Але, як це часто буває, практика є запорукою досконалості: щоразу, коли мені вдається відповідально поставитися до заряду, стає трохи легше, поки в якийсь момент це не стає самоочевидним.
Коли це вдається, тоді досягається важлива віха на шляху до справжніх навичок підтримки стосунків. Тоді в партнерських стосунках можуть виникати дійсно важкі емоції і при цьому не ставати проблемою. Навпаки! Коли обоє з’ясовують причину настання емоційних бурь і як з ними добре справлятися, ці ситуації навіть стають можливостями для глибшого контакту та нового рівня близькості. Ми можемо показувати один одному свою вразливість, слабкості, недоліки. І ми знаємо, що кожна людина час від часу потребує підтримки, щоб впоратися з певними ситуаціями.
Вівіан Діттмар є визнаною латеральною мислителькою у темі емоційної компетентності. Засновниця Фонду культурних змін «Будь зміною», вона проводить семінари з розвитку соціальної та емоційної компетентності, а також навчальні курси про навички управління емоціями і стосунками. Під час курсу «Емоційний багаж» вона показує, як можна навчитися відпускати обтяжливі почуття.
Переклад – Оксана Олійник, редагування – Катерина Ясько
