Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І яка користь з емоційного інтелекту мені?
Визначень емоційного інтелекту на сьогодні досить багато. Оскільки в цій області працює багато багато вчених Є визначення корифеїв (представників західної школи), є власне бачення концепції емоційного інтелекту російськими та українськими колегами. Є статті і дослідження теоретиків і практиків – тренерів, коучів, психологів. Беззаперечно, що ідея емоційного інтелекту надзвичайно приваблива саме через свою глибинну вірність. Найкраще дозволяє зрозуміти сутніть емоційного інтелекту твердження:
емоційний інтелект дозволяє бути розумним зі своїми почуттями.
Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей.
ЕQ вважається емоційним еквівалентом пізнавального інтелекту (IQ).
Якщо IQ відбиває здатності лівої півкулі нашого мозку, що відповідає за логіку і раціональне мислення, то ЕQ вимірює правопівсферні інтуїтивне мислення, емоційність.
У психологічній науці емоційний інтелект людини відображений в різноманітних аспектах. Дослідженням емоційного інтелекту займалися такі зарубіжні вчені, як Д. Гоулман (теорія емоційної компетентності), Р. Бар-Он (некогнітивна теорія емоційного інтелекту), Х. Вайсбах і У. Дакс (емоційний інтелект як уміння “інтелектуально” керувати своїм емоційним життям), Дж. Майєр, П. Селовей, Д. Карузо (теорія емоційно-інтелектуальних здібностей) та інші. У вітчизняній психології ідею єдності афективних та інтелектуальних процесів, що належала Л. Виготському, розвивали С. Рубінштейн (інтелектуальний процес не можливий без участі емоцій) і А. Леонтьєв (мислення має емоційну (афективну) регуляцію). Одним з перших вітчизняних дослідників емоційного інтелекту став Д. Люсін, що представив двокомпонентну теорію даного феномена. І. Андрєєвою розглянуті передумови розвитку емоційного інтелекту, гендерні відмінності у виразності компонентів емоційного інтелекту, а також можливості розвитку емоційного інтелекту в процесі психологічного тренінгу. Т. Березовська довела можливість роз- витку емоційного інтелекту шляхом спеціально організованого навчання. А. Панкратовою був проведений аналіз різних підходів до формування емоційного інтелекту й здібностей, що входять до його складу. С. Дерев’янко встановила ефективність використання психологічного тренінгу в розвитку емоційного інтелекту. В Україні теж з’явились дослідження з проблеми концептуалізації цього феномена, його функцій (Е. Носенко), вивчення EQ як детермінант внутрішньої свободи особистості (Г. Березюк) та показника цілісного її розвитку (О. Філатова).
Трішки історії
У своєму сучасному звучанні термін емоційний інтелект було застосовано в 1990 році Пітером Саловеєм (Peter Salovey) та Джоном Д. Майєром (John D. Mayer). Вони говорили про нього як про форму соціального інтелекту, яка включає здатність відслідковувати свої власні почуття та емоції, а також почуття та емоції інших людей; розпізнавати їх та застосовувати цю інформацію для керування власним мисленням та діями.
Саловеєм та Майєром було також розпочато ряд досліджень для розробки методів вимірювання емоційного інтелекту та дослідження його значимості. В одному із досліджень групі учасників було показано сумний фільм. За результатами вимірів учасники, які мали високі показники розуміння емоцій (здатності ідентифікувати та називати настрій, який переживається) швидше відновлювали свій стан. В іншому дослідженні ті, хто мав вищі показники в здатності точно сприймати, розуміти та оцінювати емоції інших, могли гнучкіше реагувати на зміни у своєму соціальному оточенні та розбудовувати підтримуючі соціальні мережі.
У 90-х роках Деніель Гоулман (Daniel Goleman), який співпрацював із Нью Йорк Таймз (New York Times), спеціалізуючись на дослідженнях мозку та поведінки людини, і одночасно навчався на психолога в Гарвардському університеті, познайомився із роботами Пітера Саловея та Джона Д. Майєра. В Гарварді Деніель Гоулман також співпрацював з Девідом МакКлілендом (David McClelland), який належав до групи дослідників, які поставили під сумнів інформативність когнітивних тестів щодо показнику успішності людини у житті. Все це надихнуло його на написання власної книги «Емоційний інтелект», яка була вперше опублікована в 1995 році.
Деніель Гоулман доводив, що успіх у бізнесі гарантував не когнітивний, а емоційний інтелект. Людей з розвиненим емоційним інтелектом він описував так:
- Вони добре розуміють власні емоції (самосвідомість).
- Вони добре керують власними емоціями (самоконтроль).
- Вони з емпатією ставляться до емоцій інших людей (соціальне розуміння).
- Вони добре справляються з емоціями інших людей (управління взаємовідносинами).
Ідея переважання емоційного інтелекту над когнітивним у визначенні життєвого успіху була настільки вражаючою, що протягом п’яти років з моменту публікації було продано 5 мільйонів примірників книги Деніеля Гоулмана «Емоційний інтелект».
З моменту широкої популяризації ідеї і по наш час розвиток поняття емоційного інтелекту відбувається двома шляхами: практичним (семінари, тренінги, програми розвитку) та науковим (тестування та дослідження).
Наприклад, найвідомішим на наш час тестом вимірювання емоційного інтелекту людини є створений у 2002 Тест на емоційний інтелект Майєра-Саловея-Карузо (MSCEIT V2.0). Це стандартизований тест для вимірювання емоційного інтелекту, в якому виділяються чотири рівні емоційного інтелекту з чотирма секціями завдань на виявлення кожного з них. В 2000-х роках російськими колегами Сергієнко Оленою Олексіївною та Ветровою Іриною Ігорівною було проведено роботи по адаптації та стандартизації цього тесту для Росії. Існують також і інші російськомовні методики вимірювання емоційного інтелекту – М.Холла, В.В. Одінцової, Д.Люсіна. Поруч з ними на пострадянському просторі поняття емоційного інтелекту вивчали Е.Л. Носенко, Н.В. Килимига, О.І. Власова, Г.В. Юсупова, М.А. Манойлова , Т.П. Березовська, А.П. Лобанов, А.С. Петровська, І.М. Андрєєва та ін.
Багато вчених, які досліджують емоційний інтелект, все ж погоджуються у тому, що він відрізняється від інших наших інтелектуальних здібностей тим, що він є не вродженою, а опановуваною рисою. Саме такий підхід до емоційного інтелекту сприяв його популяризації та створенню різних рекомендацій, програм та тренінгів з його розвитку.
То що ж це – емоційний інтелект? Що дозволяє його опановувати?
Опануванню емоційним інтелектом допомагає те, що сам емоційний інтелект – це інтелектуальна здатність розбиратися в своїх і чужих почуттях, рахуватися з оточуючими і будувати з ними відносини на основі довіри і співпереживання. А як відомо, здатності і вміння можуть розвиватися через навчання. Про емоційний інтелект можна також сказати – це вміння поєднувати раціональне та емоційне, щоб ефективно рухатись вперед.
Що дає людині розвинений емоційний інтелект?
Емоційний інтелект – це поняття, яке вражає нас своєю одночасною простотою та глибиною. Його дієвість та вплив можна зрозуміти, поглянувши на такі сфери життя:
– Школа чи робота: розвинений емоційний інтелект допомагає прокладати курс через складності соціального життя у школі чи на робочому місці, бути лідером та надихати інших, а також розвивати професійну кар’єру.
– Фізичне здоров’я: нездатність керувати емоціями часто свідчить про нездатність керувати стресом, що може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Неконтрольований стрес сприяє підвищенню кров’яного тиску, пригнічує імунну систему, підвищує ризик серцевого нападу та інсульту, сприяє розвитку безпліддя та прискорює процеси старіння. А розвинений емоційний інтелект допомагає значно знижувати рівень стресу.
– Ментальне здоров’я: неконтрольовані емоції та стрес роблять людину уразливою перед тривожністю та депресією. Здатність розуміти, сприймати та керувати емоціями захищає вас від ризику самотності та ізоляції.
– Взаємовідносини: Розуміючи власні емоції та вміючи їх контролювати людина здатна краще виражати свої почуття та розуміти як почуваються інші люди. Завдяки цьому спілкування стає більш ефективним, а стосунки як на роботі так і в особистому житті – сильнішими.
Те, що емоційний інтелект стосується таких важливих сторін життя людини доводить його цінність та необхідність його розвитку.
Шлях до розвитку емоційного інтелекту полягає через…
Самосвідомість в емоційному інтелекті спонукає нас зрозуміти у яких стосунках із власними емоціями ми перебуваємо. Це включає переживання почуттів, які течуть, час від часу змінюючи одне одного; відслідковування фізичних відчуттів, які супроводжують емоції (в животі, горлі, грудях); вміння відчувати особисті почуття та емоції гніву, суму, страху, радості, кожне з яких супроводжується певними виразами обличчя; переживання почуттів настільки сильних, що помітні як самій людині так і її оточуючим; звернення уваги на емоції та врахування їх у прийнятті рішень.
Самоконтроль починається з усвідомлення емоцій. Емоції, як пазли певної інформаційної картини, розповідають нам про самих себе. Їх опанування і контроль дозволяють приймати конструктивні рішення. Проте в умовах стресу, коли людина витіснена із зони комфорту, вона може бути переповнена почуттями та втратити контроль над собою. Здатність контролювати стрес та залишатися емоційно присутнім допомагає вловлювати дратуючі шматочки інформації, не дозволяючи їй захопити власні думки та самоконтроль. Це здатність робити вибір в бік контролю імпульсивних почуттів та поведінки, керування емоціями у здоровий спосіб, виявлення ініціативи, дотримання зобов’язань та вміння адаптуватися до обставин.
Соціальне розуміння – це, серед іншого, вміння опрацьовувати велику кількість невербальних сигналів інших людей. Щоб досягнути цього, людині слід призупинити власні думки. Адже так вона зможе опрацювати невербальні сигнали та інформацію, що надходить від іншої людини. Це вимагає повної присутності в житті іншої людини. І в цьому контексті варто відмовитись від міфу про мультизадачність. Хоч люди і мають здатність переключатися з однієї теми чи діяльності на іншу, проте це відсторонює нас від тонкої емоційної зміни, яка відбувається в інших людях та допомагає нам розуміти їх.
Управління взаємовідносинами відбувається через усвідомлення емоцій, здатності розпізнавати та розуміти, що відчувають інші люди.Це допомагає ефективно розвивати додаткові соціальні чи емоційні навички, які роблять стосунки ефективнішими, пліднішими та більш наповнюючими. Управлінню взаємовідносинами сприяють: ефективне використання невербального спілкування, застосування гумору для зменшення стресу, сприйняття конфлікту як можливості розвивати ближчі стосунки.
Таким чином, щоб розвинути в собі здатність до найбільшого відчуття щастя та успішної самореалізації, людині варто розвивати свій емоційний інтелект. Адже завдяки йому ми можемо знайти баланс між розумом та почуттями та наблизитись до відчуття гармонії у житті.
