Спілкування зі співчуттям

0
2021

У ранньому віці більшість із нас навчали говорити і думати мовою Шакалів. Ця мова спілкування виходить з голови. Це спосіб розумової класифікації людей на різні відтінки доброго і поганого, правильного і неправильного. В підсумку це провокує оборону, опір і контратаку. Мова Жирафа закликає нас говорити від щирого серця, говорити про те, що відбувається з нами, не засуджуючи інших. Ви даєте людям можливість сказати “так”, хоча ви також поважаєте і відповідь “ні”. Спілкування Жирафа — це мова прохань; спілкування Шакала — мова вимог.

Люди в усьому світі кажуть, що хочуть зробити свій внесок у добробут інших, встановити зв’язок і спілкуватися з іншими з любов’ю та співчуттям. Чому ж тоді існує так багато розбіжностей і конфліктів?

Маючи намір знайти відповіді, я виявив, що мова, якої навчали багатьох з нас, перешкоджає нашому бажанню жити в гармонії між собою. У ранньому віці, більшість з нас навчали говорити і думати як Шакали. Це вираз моралістичної класифікації, яка навішує ярлики на людей; вона володіє чудовим словниковим запасом для аналізу і критики. Шакал підходить для того, щоб казати людям що з ними не так: “Очевидно, ви емоційно неврівноважені (грубі, ліниві, егоїстичні)”.

Шакал рухається близько до землі. Він настільки захоплений задоволенням своїх нагальних потреб, що не вміє дивитися у майбутнє. Так само люди, які мислять як Шакали, вірять, що коли вони швидко класифікують чи аналізують людей, то розуміють їх. Незадоволений тим, що відбувається, Шакал наклеїть ярлики на інших залучених в ситуацію людей, кажучи: “Він ідіот”, чи “Вона погана”, чи “Вони некультурні”.

Ця мова спілкування виходить з голови. Це спосіб розумової класифікації людей на різні відтінки доброго і поганого, правильного і неправильного. В підсумку, це провокує оборону, опір і контратаку.

Я також знайшов мову, яка виходить із серця, форму взаємодії, що сприяє нашому власному добробуту і добробуту інших людей. Я називаю це спілкування Жирафом. У нього найбільше серце з-поміж всіх наземних (сухопутних) тварин, він досить високий, щоб дивитися в майбутнє, а також благородний і сильний. Таким чином, Жираф закликає нас говорити від щирого серця, говорити про те, що відбувається з нами, не засуджуючи інших. В такому виразі, ви даєте людям можливість сказати “так”, хоча ви також поважаєте і відповідь “ні”. Жираф — це мова прохань; Шакал — мова вимог.

До того часу, як я визначив ці дві мови, я ґрунтовно вивчив мову спілкування Шакала. Тож я вирішив навчитися мови Жирафа. Я задумувався “що б я сказав, якщо хтось робив би те, що мені здавалося неприємним, і чи хотів би я вплинути на цю людину, щоб вона змінила свою поведінку?” Я зрозумів, що Жирафи усвідомлюють, що вони не можуть змінити інших. Вони навіть не зацікавлені в тому, щоб змінювати людей. Вони більше зацікавлені в тому, “щоб давати людям можливості і нагоду захотіти змінитися“. Я вирішив, що одним із способів надати таку можливість, було таке звернення: “Зроби це, будь ласка, але тільки якщо можеш зробити це добровільно й охоче — без жодного страху, провини чи сорому. Якщо тобою рухає страх, провини чи сором, для мене це програш”.

Як Жирафи, ми просимо про те, що ми хочемо, щоб люди зробили, а не про те, як ми хочемо, щоб вони почувались. Весь цей час ми тримаємося подалі від наказів. Ніщо не викликає більшого опору, ніж сказати людям що вони “повинні” чи “мусять” щось зробити. Ці слова виключають можливість вибору. Без свободи вибору життя стає рабським. “Я повинен був це зробити за наказом начальника” — відповідь людей, позбавлених власної волі. Під впливом вказівок і розпоряджень люди не беруть на себе відповідальність за свої дії.

З часом я дізнався набагато більше про Жирафів.

По-перше, вони не звертаються з проханням в минулій формі. Вони не говорять і навіть не думають щось на кшталт: “Як добре було б, якби ти прибрала вітальню вчора ввечері”. Натомість Жирафи чітко заявляють чого вони хочуть зараз. Вони також беруть на себе відповідальність за свої почуття, усвідомлюючи, що їхні почуття викликані їхніми бажаннями. Якщо мати засмучена через те, що іграшки її сина розкидані по вітальні, вона визначить своє почуття: злість. Потім вона з’ясує, що основне бажання, викликане цим почуттям, — бажання мати чисту і прибрану вітальню. Вона опанує свій гнів (визнає, що це її почуття), кажучи: “Я відчуваю злість, тому що я хочу, щоб вітальня була чистою, а там розкидані іграшки”. Зрештою, вона попросить про інший результат: “Чи міг би ти прибрати ці іграшки”.

Там, де Шакали казатимуть: “Я злюся, тому що ти…”, Жирафи скажуть: “Я злюся, тому що я хочу…”. Як Жирафи, ми знаємо, що причиною наших почуттів є не інша людина, а скоріше наші власні думки, прагнення і бажання. Ми сердимося через думки, які у нас виникають, а не через те, що інша людина нам зробила.

Шакали, з іншого боку, вважають інших джерелом свого гніву. Насправді, насилля, словесне чи фізичне, є результатом припущення, що наші почуття викликані не тим, що відбувається всередині нас, а тим, що відбувається “зовні”. У відповідь ми говоримо з метою образити, покарати, чи звинуватити людину, яка, на нашу думку, зачепила наші почуття і зробила нам боляче. Усвідомлюючи це, Жираф зробить висновок: “Я злий, тому що мої очікування не виправдалися”.

Як Жирафи, ми беремо на себе відповідальність за власні почуття. У той же час ми намагаємося дати іншим можливість зробити так, щоб допомогти нам почуватися краще. Для прикладу, хлопчик може хотіти більше поваги від свого батька. Усвідомивши свій гнів з приводу рішень, які його батько прийняв за нього, він може сказати: “Будь ласка, запитай мене, чи хочу я підстригтися, перш ніж записувати мене в перукарню”. Жирафи говорять про те, що вони дійсно хочуть, а не про те, чого не хочуть. Слова “перестань”, “припини”, “облиш” не надихають змінити поведінку.

Жирафи, в кінцевому підсумку, шукають зв’язку, в якому кожна людина добре почувається, і ніхто не вважає, що змушений робити щось через звинувачення, провину чи покарання: таким чином, спосіб мислення Жирафа створює гармонію.

Чітке формулювання прохання

Мовою спілкування Жирафа просте висловлювання прохання — це процес, що складається з чотирьох частин і заснований на чесності.

  • Опишіть своє спостереження
  • Визначте свої почуття
  • Поясніть причину своїх почуттів через свої потреби
  • Висловіть прохання

Описуючи ситуацію, робіть це без критики чи осуду. Якщо ви повернулися додому після напруженого дня, а ваш партнер, схоже, поглинений читанням газети, просто опишіть цю ситуацію: “Коли я увійшла після особливо важкого дня, ти, здавалося, був зайнятий читанням”.  Визначте свої почуття: “Мені боляче”. Назвіть причину свого почуття: “Мені боляче, тому що мені хочеться зв’язку і близькості, а замість цього я почуваюсь від’єднаною від тебе”. Потім сформулюйте своє прохання так, щоб його можна було виконати: “Чи хотів би ти виділити час на обійми і спілкування?”

У культурі Шакала почуття й бажання суворо караються. Очікується, що люди будуть слухняними, підкорятимуться владі, будуть схожими на рабів у своїх реакціях та дистанціюються від своїх почуттів та потреб. У культурі спілкування Жирафа ми вчимося висловлювати свої почуття, потреби й прохання, не засуджуючи і не нападаючи. Ми просимо, а не вимагаємо. І ми усвідомлюємо тонку лінію, що розмежовує ці два поняття.

Мовою Шакала ми очікуємо, що інші люди мають доводити нам свою любов, роблячи те, що ми хочемо. Як Жирафи, ми можемо наполегливо намагатися переконати інших, але на нас не впливає почуття провини. Ми визнаємо, що не можемо контролювати реакцію іншої людини. Ми продовжуємо спілкування мовою Жирафа, що б не говорила інша людина. Якщо він чи вона здається засмученим(-ою) чи напруженим(-ою), ми переключаємося на слухання, що дозволяє нам чути почуття, потреби й бажання іншої людини без критики на свою адресу. Так само Жираф не говорить просто “ні”; як Жирафи ми вказуємо на потребу, через яку ми вирішуємо не виконувати прохання.

Реагування на “ні”

Реагування на відмову — це процес, який складається з чотирьох частин і заснований на емпатії:

  • Опишіть ситуацію
  • Висловіть здогад про те як почувається інша людина
  • Висловіть здогад про те, яка потреба може бути причиною цих почуттів; потім попросіть людину сказати чи правильно ви зрозуміли.
  • Уточніть незадоволену потребу

Коли люди говорять “ні” в неприємний спосіб, вони хочуть захистити свою автономію. Вони сприйняли/почули прохання як вимогу і, фактично, кажуть: “Я хочу це робити тоді, коли сам/сама вирішу це робити, а не тому, що мене змушують”. Зітхання, невдоволення або крики також можуть відображати бажання захистити свою свободу вибору та необхідність діяти з позиції готовності та бажання. Якщо люди кричать на нас, ми не кричимо у відповідь. Ми прислухаємося до слів, до того, що ховається за цими словами, і чуємо, що вони кажуть насправді — що у них є потреба, яку вони прагнуть задовольнити.

Якщо мама попросила свою доньку зробити свої  домашні справ, а та відмовилася, танець Жирафа може виглядати приблизно так:

Мама: Чи ти відчуваєш зараз роздратування, тому що хочеш виконувати свої хатні обов’язки в своєму власному темпі, а не, щоб тебе змушували їх виконувати?

Дочка: Так, мені набридло бути рабинею. [Зверніть увагу на захисний режим, який вказує на потребу бути вислуханою.]

Мама: Отже, ти дійсно хочеш робити щось, коли тобі цього хочеться, а не просто хочеш уникнути їх взагалі?

Дочка: Ти мені наказуєш! [Дитину все ще потрібно вислухати. Мама повинна продовжувати висловлювати здогади, які почуття і  бажання стоять за словами дитини.]

Мама: Отже, ти фрустрована, коли здається, що я наказую тобі, і у тебе немає вибору, коли саме робити домашні справи?

Дочка: Я не хочу їх робити! Вони нудні. Якщо тобі треба, ти їх і роби.

Мама: Ти справді ненавидиш виконувати хатні обов’язки і ти хочеш, щоб я все робила сама?

Дочка: Так… ні… Я не знаю. Я просто не хочу, щоб мною командували. (Дитина стає вразливою і починає розкриватися, тому що відчуває, що її чують і не засуджують.)

Коли в минулому ми говорили мовою Шакала і вимагали, наші близькі спочатку можуть потребувати багато емпатії. Тому ми слухаємо і слухаємо, висловлюючи у відповідь здогади про те, як вони почуваються і чого хочуть, аж поки вони не почуватимуться почутими і не вийдуть з позиції захисту. Ми не сприймаємо нічого особисто чи на свій рахунок, тому що знаємо, що заяви, сповнені смутку, нападу чи захисту, є трагічним вираженням незадоволених потреб. У якийсь момент голос і мова тіла людини вкажуть на те, що відбулася зміна.

На зустрічі, яку я відвідав в мечеті в таборі для біженців недалеко від Єрусалиму, чоловік раптово встав і закричав: “Вбивця!”. Як Жираф, все, що я почув, було “будь ласка” — тобто я почув біль, потребу, яка не була задоволена. Саме на цьому я зосередив свою увагу. Приблизно через 40 хвилин розмови, він зробив те, що робить більшість з нас, коли ми відчуваємо, що нас точно почули і вислухали: він змінився. Вся напруженість ситуації відразу розрядилася. Пізніше він запросив мене на вечерю.

У міжнародних конфліктах, у відносинах, у бізнесі, у класі чи в конфліктах між батьками й дітьми ми можемо навчитися чути те, що приховане за словами, незалежно від того, як ці слова звучать. Ми можемо навчитися чути незадоволені потреби й прохання іншої людини. Зрештою, слухати з емпатією не означає виконувати те, чого хоче людина; скоріше, це передбачає прояв шанобливого визнання внутрішнього світу людини. Таким чином, ми переходимо від мови примусу, якої нас вчили, до мови серця.

Спілкування від щирого серця — це жест любові, який дає іншим людям можливість зробити свій внесок в наш добробут і проявити великодушність. Сприймати з емпатією те, що відбувається в інших, — це взаємний жест. Жирафи сприймають любов як відкритість і чуйність, без вимог, критики чи необхідності виконання прохання хай як закінчилася суперечка. А результатом будь-якого діалогу, керованого любов’ю, є гармонія.

Зрештою, Шакали — це просто неграмотні Жирафи. Як тільки ви навчитеся чути серце за будь-яким повідомленням, ви зрозумієте, що в тому, що говорить інша людина, нема чого боятися. З цим відкриттям, ви вже на шляху до спілкування зі співчуттям. Ця форма діалогу, хоча й не дає гарантій згоди між сторонами конфлікту, створює підґрунтя для переговорів, компромісу і, найголовніше, взаєморозуміння та поваги.

Д-р Маршалл Розенберг


*******************************************************************

Джерело

Переклад – Марія Хорт

Оформлення ілюстрацій – Інна Калмикова


НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here