Прихований спосіб, у який діти навчаються емпатії (і як батьки можуть допомогти її розвивати)

0
555


Розвиток соціальних навичок та вміння бачити різні точки зору у дітей – один з тих етапів, на який часто не звертають уваги. Розуміючи цю приховану частину розвитку мозку, ми отримуємо уявлення про найважливішу частину зародження емпатії.

Як одна із батьків, я вважаю, що однією з головних наших цілей є допомогти нашим дітям розвинути розуміння та емпатію до інших людей. Якщо ви батьки дитини 1-3-річного віку, то ви знаєте, що прищеплення цієї ідеї емпатії є майже нездійсненним завданням. Для цього є вагома причина – для малюка такого віку це майже неможливо. Більшість з нас знають, що діти (молодше 4 років) просто не мають когнітивних чи соціально-емоційних навичок, щоб зрозуміти, що інші люди можуть відчувати чи мислити – це  аспект соціальних навичок відомий як уміння розуміти точку зору іншого.


Це завдання – те, що психологи називають “Теорією розуму” – здатність розуміти чи припускати, що інша людина відчуває або думає. Іншими словами, це здатність поставити себе на місце когось іншого. Це набір соціальних навичок, що є основою емпатії, а також є вирішальними у навчанні дітей таким речам, як вмінню ділитися та допомагати іншим.


У якому віці діти розвивають емпатію? У

Тож як діти навчаються цієї важливої ​​навички приймання точки зору іншої людини?

Дослідники довший час вважали, що ця здатність у більшості розвивається у віці 4 років. Відео за цим посиланням (англійською) дає чудовий приклад відмінностей у прийнятті точки зору інших між трирічними та чотирирічними річними дітьми (також називається Теорією Розуму).

(Прим.перекладача – на відео трирічній дитині показують коробку з кольоровими олівцями, а потім відкривають її, щоб показати, що там не олівці, а свічки. На запитання “А що б відповів песик, який до цього часу спав, якщо ми запитаємо його “що у коробці”, трирічна дитина відповідає “свічки”, тоді як чотирирічна відповідає “олівці”, і пояснює, що і сама думала, що там олівці спочатку, тому що це коробка для олівців).

Після перегляду цього відео, здається, ніби щось чарівне відбувається у віці від трьох до чотирьох років, що допомагає дітям освоїти цю навичку. У певному сенсі це правда. Мозок дітей постійно змінюється і створює нові схеми, які уможливлюють нові мисленнєві процеси. Однак останні дослідження показують, що те як батьки розмовляють зі своїми дітьми, також може допомагати цій здатності сприймати точку зору іншого (іншу перспективу).


Соціальні навички та сприйняття іншої перспективи: слова мають значення

Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі “Child Development”, продемонструвало, що діти, матері яких розповідали більше про те, як інші люди можуть почуватися або мислити, мали кращі навички сприйняття іншої перспективи (точки зору іншого), ніж ті, чиї матері не використовували цю описову мову.

У деяких аспектах це дослідження виглядає очевидним. Можна очікувати, що розмова з дитиною про сприйняття точки зору іншої людини допоможе їй засвоїти цю здатність. Однак коли ви дійсно замислюєтесь, це здається дивовижним. Когнітивна навичка (здібність), необхідна для того, щоб дитина зрозуміла точку зору іншої людини, досить складна. І подумати тільки – лише те, що батьки говорять з дітьми про неї, впливає на те, як швидко вони засвоюють цю навичку.

Іншим переконливим аспектом дослідження є висновок про те, що діти, які мали затримку в оволодінні мовою, також мали затримки у здатності сприймати точку зору інших. Це дає додаткові докази того, що зв’язок між мовою та здатністю сприймати іншу перспективу існує. Дослідники вважають, що специфічні аспекти засвоєння мови (наприклад, вивчення присвійних слів) допомагають дітям отримати когнітивну гнучкість, необхідну для сприйняття точки зору іншої людини.


Навчання дітей сприйняттю інших точок зору та емпатії

1.    Вказуйте на емоції інших дітей, коли бачите їх.

Навіть маленькі діти добре знають, коли інші діти засмучені чи їм боляче. Чи помічає Ваша дитина або здається стурбованою, коли чує як плаче інша дитина? Використовуйте це як можливість навчання – поговоріть зі своєю дитиною про те, як може почуватися інша дитина. Чому цей маленький хлопчик сумний? Як ти гадаєш, він сумний чи розгніваний?

2.    Книги можуть навчати.

Діти, як правило, помічають дрібні деталі про соціальні навички та інші точки зору в книжках, які ми можемо випустити з уваги. Вони часто запитують “чому цьому ведмедику сумно” або “чому ця дівчинка сміється”. Скористайтеся цими ситуаціями та поясніть емоції, які ви бачите в історії.

3.    Говоріть про емоції вдома.

Батьки мають змішані почуття щодо виявлення занадто інтенсивних емоцій перед дітьми. Ми іноді любимо створювати видимість “незворушності” і не дозволяти нашим дітям бачити, як ми плачемо або сумуємо. Я думаю, що це має певну цінність – ми не хочемо обтяжувати своїх дітей проблемами, які можуть не відповідати їх рівню розвитку. Однак я не думаю, що для наших дітей буде обтяжливим час від часу бачити і сприймати нас як емоційних істот. Коли ми переживаємо втрату коханої людини або переживаємо за друга, наші діти, ймовірно, помітять нашу зміну настрою. Якщо вони запитують, ви можете пояснити, чому вам сумно (словами, доречними для розмови з дітьми). Це може дати їм трохи більше розуміння та емпатії до ваших почуттів та почуттів інших людей.

4.    Зосередьтеся на встановленні кордонів у поведінці, а не в емоціях.

Як зазначається у цій чудовій статті, одним із ключів до авторитетного батьківства (яке, до речі, асоціюють зі сприятливим впливом для дітей) є встановлення кордонів та обмежень їхньої поведінки, а не емоцій. Дайте дітям емоційну свободу відчувати те, що вони відчувають, навіть якщо часом це і виглядає страшно (привіт, істерико). Дослідження і далі підтверджують, що найбільш “ефективні” батьки не намагаються викликати відчуття провини і не вдаються до психологічних хитрощів/трюків. Натомість ви можете визначити строгі обмеження для поведінки і допомогти дітям справлятися з емоціями, які вони можуть через це відчувати. З часом цей досвід із справжніми емоціями (і вашими настановами) допоможуть їм розуміти емоції інших.

Хоча це дослідження є цікавим, варто зазначити, що дитина все одно повинна мати певний рівень когнітивного розвитку, щоб засвоїти соціальні навички емпатії та сприйняття іншої перспективи. Скільки б ви не розмовляли зі своєю 2-річною дитиною про те, як почувається інша людина, швидше за все, він не зрозуміє точку зору іншої людини по-справжньому. Однак використання описової мови допоможе вашій дитині пізніше, коли вона матиме когнітивну зрілість, зрозуміти ідею сприйняття точки зору іншої людини.


*******************************************************************

Джерело

Переклад – Вікторія Дюкова

Оформлення ілюстрацій – Вікторія Ярмолич


НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here