Емпатійний зв’язок між лікарем та пацієнтом: інгредієнт турботи

0
261

У той час коли медицина продовжує розвиватися, для пацієнтів лікування залишається в основному процесом, пов’язаним з людським фактором. Зв’язок між лікарем та пацієнтом є основою ефективної медичної допомоги. Однак, за останні 25 років якість цього цілющого зв’язку знизилася через різного роду тиск. Та є й добрі новини. Всупереч зовнішньому тиску на відносини між пацієнтом і лікарем, дослідження вкотре доводять: лікарі з легкістю можуть розвинути в собі доволі прості навички, які мають величезне значення в процесі лікування.

Багато хто мріє про лікування без тиску, проте, напевно, краще дивитися в очі реальності. Навіть в 1970-тих роках, коли я починала свою кар’єру медсестри-кардіолога, мені не вистачало часу на те, щоб вислуховувати пацієнтів, їхні скарги й побоювання. В останні роки ситуація ще більше погіршилася у зв’язку зі зростанням кількості населення, складністю перебігу хвороб та скорочення кількості лікарів. Поєднайте це з викликами, пов’язаними із документами для страхових компаній та заповненням електронних історій хвороби, і стає зрозуміло, чому лікарю та пацієнтові настільки складно вести змістовні розмови, які сприяють зв’язку. Майбутнє медичної системи в США дуже непевне. Майже немає сумнівів, що попит на лікарів зростатиме, і це в свою чергу створюватиме ризик погіршення якості зв’язку між лікарем та пацієнтом і зниження рівня задоволення цим зв’язком.

Зміцнюючи зв’язок

В таких умов вміння швидко та якісно знаходити спільну мову з пацієнтами стає ще важливішим.  На щастя лікарям доступні деякі прості та практичні техніки, які сприяють розвитку вміння слухати й чути, одночасно заповнюючи електронну історію хвороби пацієнта. Так само як вони вдосконалюють свої знання в медичній сфері, лікарі повинні розвивати свій емоційний інтелект, зменшуючи при цьому дистанцію між ними та пацієнтами та сприяючи взаєморозумінню.

Коли я піднімаю цю тему з медичним персоналом, яких я треную, зазвичай виникає два заперечення: “В мене немає часу”, або (коли відповідь справді щира) “Я не знаю як”.

«Немає часу на емпатію»

Тиск часу є дуже сильним. Економічна складова сучасної медичної системи створює беззаперечний тиск на лікарів, які мусять якнайшвидше обстежити пацієнта, скласти план лікування, підготувати квитанцію за надані послуги та перейти до наступного пацієнта. Та цей тиск, на жаль, не сприяє емпатії. Лікарі часто припускають, що емпатія – це часовитратна драма, яка не має великого впливу на кінцевий результат лікування, адже «якщо я проявлю турботу, пацієнт почне заливатися сльозами». Проте останнє дослідження показало несподівані результати: ефективно виражений прояв емпатії насправді не забирає багато часу.

В одному цікавому дослідженні науковці відкрили, що під час обговорення летальних діагнозів, пацієнти самі створюють умови для емпатійної реакції з боку лікаря. Проте тільки 10% лікарів використовують цю можливість. На диво, «коли лікарі все ж проявляли емпатію, пацієнти відповідали на неї коротко, 1-2 словами чи 1 реченням. З іншого боку, ми помітили, що коли лікарі не проявляли емпатію, пацієнти неодноразово вдавалися до спроб задовольнити свою потребу в емпатії, створюючи додаткові можливості для отримання емпатії». Іншими словами, емпатійна реакція у спілкуванні насправді може заощадити час, і це було також підтверджено іншими дослідженнями.

«Розвиток навичок емпатії»

Коли мова йде про навички, легко зрозуміти, що медичні працівники та спеціалісти з інших сфер більше зосереджуються на опануванні професійних (фахових) знань. Це є нормою для тих, хто працює в рамках наукового методу (англ. Scientific Method), що базується на спостереженні та експериментах і має в основі об’єктивність.

Зазвичай для них не проводять навчання з емоційного інтелекту, і насправді під час навчання зв’язку з пацієнтом приділяють мало часу. Проте, ці навички можна опанувати. Найголовніший крок в цьому напрямку – зв’язок лікаря з пацієнтом, який може пришвидшити одужання та зменшити кількість приділеного часу.

Дозвольте поділитися відмінною історією про такий зв’язок. В семирічному віці мої внучки-близнятка настільки лякалися, коли бачили собак, що це нагадувало фобію. Коли недавно вони гостювали у мене на зимових канікулах, одразу після того, як я подарувала цуценя своєму чоловікові, вони отримали нагоду спокійно і позитивно познайомитися і звикнути до присутності собаки.

Ми діяли обережно, тому спочатку помістили собаку у вольєр. В Новорічну ніч, коли ми насолоджувалися святковою вечерею, цуценя почало скавуліти. В цей момент відбувся зв’язок, і одна з внучок, налякана, але сповнена співчуття, повернулася до мене і сказала: “Давай випустимо його з вольєра”. Ця подія стала початком усвідомлення позитивного впливу собаки на обох дівчаток.

Так само, буває важко «випустити звіра» і розпочати досі невідомий спосіб взаємодії. Дозволити собі дійсно відчути емпатійний зв’язок – турботу в сфері турботи про здоров’я (the care in healthcare) – це і є секретом того, як зробити цей крок. Мова не йде про те, які слова сказати, як сісти чи як доторкнутися до руки пацієнта. Причина чому справжня емпатія не займає додаткового часу в тому, що правдива емпатія не в діях, а в почуттях.

З’являється все більше і більше досліджень, які мають на меті показати, що емпатія не тільки знижує рівень тривожності пацієнта, але й покращує результати лікування та зменшує кількість скарг на недбалість лікарів. Ці дані, звісно ж, переконливі, але мене найбільше переконує досвід в реальному світі. На тренінгу з емоційного інтелекту я спостерігала за лікарями та медсестрами, які долали свої страхи, знаходили зв’язок зі своїми власними емоціями і налагоджували щирий зв’язок з іншими. Я сподіваюся, що всі ми: лікарі та пацієнти, друзі та родичі пам’ятатимемо, що в нас є основне вміння знаходити зв’язок, проживати і усвідомлювати що означає бути людиною в повному розумінні цього слова, проявляти турботу. І ця турбота зрештою виявляється водночас простою і глибокою.

Про автора

Колетт Геррік – виконавча тренерка, організаційна консультантка, стратегічна координаторка. У своїх публікаціях спирається на багатий досвід на різних керівних посадах у медичній сфері та зі свого особистого життя. Як керівник проєкту Insight Shift («Внутрішні зміни») та організації Six Seconds  («Шість секунд»), вона займається підтримкою клієнтів зі сфери охорони здоров’я на шляху до розвитку необхідних їм лідерських якостей.


*******************************************************************

Джерело

Переклад – Марія Хорт

Оформлення ілюстрацій – Вікторія Ярмолич


НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here