Чи захищає емпатія від вигорання?

0
237

Нове дослідження показує, що емпатійні поліцейські менш схильні зневірюватися і втрачати надію. Метою дослідження було дослідити як впливає емпатія на вигорання і втому від співчуття серед поліцейських, котрі працюють з жертвами зґвалтування та сексуального насильства.

Кожен може відчути вигорання на роботі. Проте ті, хто працюють людьми, які потрапили в біду, ризикують більше. Вони також можуть відчувати “втому від співчуття” (англ. “compassion fatigue”), почуваючись все менше вмотивованими та нездатним полегшувати страждання інших. В таких обставинах люди можуть почати зводити стіну між своїми та чужими стражданнями. Та чи це найкраще рішення?

Робота поліцейських, котрі працюють з жертвами зґвалтування та сексуального насильства, вимагає величезної емпатії. Якщо жертви сприймають слідчого, як емпатійну людину, вони з більшою ймовірністю “продовжать процес обвинувачення та звернуться до суду”. Про це зазначають автори дослідження з Університетського коледжу Лондона Девід Тургус, Наомі Ґловер, Кріс Баркер та Люсі Маддокс. Проте ціною такої роботи може бути вторинна травма (англ. secondary trauma), спричинена вислуховуванням історій про сексуальне насильство.

В дослідженні, опублікованому в журналі “Травматологія” (англ. Traumatology), було опитано 142 британських поліцейських зі спеціального підрозділу, який працює з жертвами. Офіцери повідомили про свій рівень втоми, вигорання (емоційного та психологічного виснаження) та вторинного травматичного стресу. (Його симптоми подібні до ПТСР – посттравматичного стресового розладу).

Дослідники також виміряли загальний рівень емпатії в офіцерів – так звану диспозиційну емпатію (англ. dispositional empathy). Вони використовували анкету із такими твердженнями як, наприклад, “Я можу визначити, коли людина засмучена, навіть якщо вона мовчить”.

Дослідники виявили важливий зв’язок: як впливає емпатія на вигорання.

Офіцери з вищим рівнем диспозиційної емпатії мали нижчий рівень вигорання. “Отримані результати підтверджують, що емпатійна взаємодія з жертвами може стати захисним фактором проти вигорання” – пишуть автори. Ймовірним поясненням цього відкриття є те, що завдяки емпатії їхня робота здається більш значущою. Така ідея була представлена в дослідженнях лікарів.

Крім того, не було доведено, що емпатійніші офіцери мали вищий рівень втоми від співчуття чи вторинну травму. Ці дослідження суперечать нещодавнім аргументам проти емпатії та попереднім працям, які показали, що люди з високим рівнем емпатії були більш схильні до втоми від співчуття. І що втома від співчуття може знизити рівень емпатії до інших.

Всупереч очікуванням, рівень втоми від співчуття та вигорання офіцерів не був високим. В більшості з них був середній рівень вигорання. Вражає, що у 84% виявлено низький рівень втоми від співчуття. Також, у майже три чверті офіцерів не було вторинного травматичного стресу, або ж він був на низькому чи помірному рівні.

Схоже, це гарні новини. Проте, в середньому учасники цього дослідження працювали з жертвами не дуже довго, зазвичай менше ніж 2 роки. 

Насправді коли дослідники врахували час, проведений у спеціальному підрозділі, вони виявили, що, у порівнянні з новобранцями, ветерани мали вищий рівень втоми від співчуття, вигорання та вторинного травматичного стресу. Проте, не було виявлено такої ж закономірності у порівнянні симптомів з кількістю років загального поліцейського досвіду. Це відкриття свідчить про те, що “щось конкретно пов’язане з роботою з жертвами насильства з часом підсилює втому від співчуття, вторинний травматичний стрес та вигорання”. Якщо  емпатія справді зменшує вигорання, вона могла б мати величезний вплив на офіцерів та жертв.

Важливо відзначити, що наміри авторів не дозволили їм точно перевірити причинно-наслідковий зв’язок. Таким чином, не виключено, що вигорання якимось чином зменшує емпатію.

Необхідні майбутні довготривалі дослідження, щоб остаточно перевірити чи справді емпатія захищає офіцерів від вигорання. Такі дослідження могли б визначити ймовірність того, що поліцейські, які працюють з жертвами насильства протягом багатьох років, в кінцевому підсумку зазнають вигорання, втоми від співчуття чи вторинної травми.

У рамках дослідження, була також проведена коротка навчальна програма, метою якої було навчити поліцейських розпізнавати ознаки стресу, вигорання, втоми від співчуття, а також різні стратегії самодопомоги, такі як соціальна підтримка, усвідомленість (англ. mindfulness) та методи зменшення напруги. Багато учасників визнали, що цей тренінг був корисним. Деякі з них навіть вирішили самостійно практикувати усвідомленість після курсу.

Як сказав один з офіцерів: “Приємно було дізнатися про втому від співчуття і зрозуміти, що я не дивний”.

*******************************************************************

Джерело

Переклад – Марія Хорт

Оформлення ілюстрацій – Інна Калмикова

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here