Чи доводиться вам часом докладати чимало зусиль, щоб сказати «ні», бо ви переживаєте через те, що інші подумають про вас? Чи часто ви приймаєте розчарування інших так близько до серця, що почуваєтесь ніби вас відштовхують і більше не люблять? Чи займаєтеся ви потім самокритикою з приводу цієї ситуації?
Замисліться про таке на хвильку. Ви пояснюєте своєму другові, що хтось попросив вас зробити щось, але у вас багато справ, і ви повинні сказати «ні». Без сумніву, ваш друг скаже вам, щоб ви не хвилювалися, підтримає і зрозуміє ваше рішення. Друзі виявили б до вас доброту та розуміння.
Чому ж тоді так важко багатьом з нас проявити таку ж емпатію та розуміння до самих себе?
Малюнок справа: Ви не можете налити із порожньої чашки. Потурбуйтеся спершу про себе.
Роками я стежила за роботою докторки Крістін Нефф (Dr. Kristin Neff), першої дослідниці співчуття до себе, авторки та викладачки. Тому я була у захваті від шансу послухати її розповідь про свою роботу на одній із подій організації «Рух за щастя» в Лондоні.
«Рух за щастя» (Action for Happiness) – це рух людей, які прагнуть побудувати більш щасливе та турботливе суспільство. За своїм правовим статусом «Рух за щастя» є зареєстрованою благодійною організацією та компанією з обмеженою відповідальністю в Англії та Уельсі. (прим. Перекладача)
Найбільш цікавим для мене було те, як вона пояснювала різницю між співчуттям до себе та самоповагою (самооцінкою), оскільки я багато років працювала з великою кількістю клієнтів, котрі приходили і казали. «Я маю низьку самооцінку і хочу відчувати себе більш впевнено щодо самого себе, своєї роботи, щодо життя в цілому».
Що ж таке співчуття до себе?
Перш за все, співчуття означає буквально «страждати з кимось». Це про нашу здатність розпізнати, коли хтось відчуває емоційний біль або переживає важкі часи. І потім запропонувати йому тепло, доброту та вуха, що можуть вислухати, або руку, яка може допомогти. Співчуття до себе просто включає адресацію такого самого дружнього, теплого та розуміючого ставлення до нас самих. Замість того, щоб засуджувати або критикувати себе суворо.
Самоповага (самооцінка) має відношення до нашого почуття гідності. Нашої суб’єктивної цінності, або того, наскільки ми самі собі подобаємось чи не подобаємось, – і залежить від наших поточних обставин, наших останніх успіхів та невдач.
Співчуття до себе, навпаки, не залежить від зовнішніх обставин. Воно завжди доступне (можливе), особливо коли ми опиняємось у складній або болючій ситуації. Навіть більше, нам не потрібно відчувати себе так само добре або краще, ніж інші, для того, щоб почуватися добре. Співчуття до себе дозволяє сприймати особисті слабкості чи недоліки з добротою та розумінням.
Співчуття до себе не залежить від того, як ми себе оцінюємо, порівнюючи себе з іншими (що може призвести до егоцентризму (самозакоханості), браку мотивації та навіть депресії). Натомість іде від розуміння того, що кожен з нас є людською істотою, яка заслуговує співчуття та розуміння. А не тому що ми красиві, розумні, дуже талановиті, ерудовані абощо.
Малюнок зліва: Чи є те, що ти собі говориш, сповненим тепла та підтримки? Якщо ні, зміни це! Доктор Крістін Нефф. (Напис на книзі: «Розмовник. Співчутлива розмова із собою»)
Малюнок справа: Не забувай давати собі таку ж доброту, увагу та турботу, які ти давав би близькому другові. Доктор Крістін Нефф.
Стався до себе як до доброго друга
Практикуючи співчуття до себе, ми можемо перетворити ворогів у нашій голові на друзів.
«Люди, які мають співчуття до себе, ймовірніше, будуть щасливі, життєрадісні, оптимістичні та вмотивовані змінити себе і своє життя на краще. Коли наш внутрішній голос грає роль друга, який підтримує (а не постійного критика), коли ми помічаємо якийсь власний недолік (провал), ми почуваємося в безпеці. Та прийнятими достатньо, щоб здійснити потрібні зміни аби бути здоровішими та щасливішими» – докторка Крістін Нефф.
Я працювала з клієнткою, чиє емоційне благополуччя залежить від чужих реакцій. Я допомагала їй бути більш співчутливою до себе, особливо тоді, коли вона хоче сказати чомусь «ні».
Замість того, щоб завжди шукати розуміння в інших, вона вчиться розуміти себе та усвідомлювати, що це нормально часом казати «ні» – і хоча люди можуть бути цим розчаровані, це їхнє розчарування, і воно не означає, що її більше не люблять.
Дивовижним є те, що її здатність витримувати дискомфорт бути чесною з іншими підвищилась, оскільки вона навчилась розуміти та надавати підтримку собі.
Шлях до більшої емоційної стійкості?
Дослідження показують, що в порівнянні з самоповагою (самооцінкою), співчуття до себе асоціюється з більшою емоційною стійкістю, кращим самоусвідомленням та більш турботливими стосунками, так само як і з меншим нарцисизмом (самозакоханістю) та гнівом.
Дослідження показують, що в порівнянні з самоповагою (самооцінкою), співчуття до себе асоціюється з більшою емоційною стійкістю, кращим самоусвідомленням та більш турботливими стосунками, так само як і з меншим нарцисизмом (самозакоханістю) та гнівом.
Цікаво, втім дослідження показують, що існує лише дуже слабкий зв’язок між співчуттям до інших та співчуттям до себе, тобто ми можемо бути дуже співчутливими до інших без обов’язкової наявності співчуття до себе.
Але особливо важливим є те, що чим більше ми можемо бути добрими до себе, тим довше ми можемо відчувати співчуття до інших. Практикуючи співчуття до себе, ми «наповнюємо свої паливні баки» чеснотами – теплом, розумінням, дружелюбністю та підтримкою. І чим повнішим є наш паливний бак, тим щасливішими ми є, і тим більше ми спроможні дати співчуття іншим протягом тривалого періоду часу.
Автор статті – Карен Лібенгут (Karen Liebenguth) – є кваліфікованим тренером та акредитованим вчителем з практики уважності (mindfulness). Вона працює як індивідуально, так із організаціями для сприяння особистісному розвитку. Карен спеціалізується на роботі з клієнтами на відкритому повітрі – в парках та зелених зонах Лондона, оскільки переконана, що саме там осяяння (інсайти), зміни та натхнення можуть відбутися найприродніше.
*******************************************************************
Переклад з англійської – Олена Глуговська
Редагування – Ольга Батюк
