Для мене життя поділилося надвоє: до знайомства з ННС і після нього.

0
1885

Михайло Городок – тренер практичної групи за методом Ненасильницького спілкування для сімейних пар та батьків. Психолог, батько двох синів. Разом з дружиною Галиною вони написали книгу «Ефективне виховання без покарань», а також створили психологічну гру «Мова близьких стосунків».

Як Ви познайомилися з методом ННС?

Книжку Маршалла Розенберга “Мова життя» прочитав років чотири тому, був дуже вражений, але подумав: «шкода, що нічого подібного немає в нашій країні! І мабуть, не скоро буде! Не в цьому житті!»

І ось трохи понад рік тому потрапив на невеличкий семінар, що організувала Катерина Ясько. З тих пір відбулося вже багато семінарів, і я вже вірю, що і в нашій країні, і в цьому житті.

Що для Вас ННС? В чому суть цього методу?

Ідеї ненасильства завжди мене цікавили. Мене, як і багато кого в цій країні виховували за допомогою тоталітарних методів. Тому, коли в нас с дружиною народилася перша дитина, я сказав собі: я точно знаю, як я НЕ хочу виховувати своїх дітей! І моя дружина Галя була солідарна зі мною.

Проте знати як не хочу ще не означає знати, як я хочу. Ми обидва психологи, але ж нікого не вчать, як виховувати дітей – навіть педагогів та психологів. Це ніби щось менш складне і менш важливе, ніж водити машину чи будувати дім. Ми прочитали тоді все, що могли дістати про виховання. Шукали своє. Самі в решті решт написали книжку про виховання і назвали її «Ефективне виховання без покарань». Я вважаю, що вийшла хороша книжка, і зараз ми збираємося робити наступне видання, суттєво доповнене.

Ненасилля – це в першу чергу розуміння того, що відбувається зі мною.

Річ у тім, що справжнє розуміння того, що таке ненасилля прийшло саме після знайомства з ідеями Маршалла Розенберга. Ненасилля – це значно більше, ніж не бити дитину ременем чи не кричати на неї. Ненасилля – це розуміння того, що насправді відбувається зі мною і з іншою людиною в даний момент. І ось тільки тоді вже можна почати просто говорити з людиною, а не намагатись її переробити, відремонтувати, покращити. Якщо я хоча б в думках виходжу з припущення, що з іншою людиною щось не впорядку, це вже і є насилля. І так ведеться в нашій культурі.

Як Ви використовуєте ННС у власному житті?

Найчастіше я застосовую ННС у спілкуванні зі своїми близькими: дружиною та меншим сином (старший вже окремо живе). А також, із собою, тому що з самим собою я теж завжди спілкуюсь, адже щодо самих себе ми часто поводимось не надто емпатійно.

Схема ННС одночасно і дуже проста і дуже складна. Проста тому, що містить в собі кілька дуже простих кроків. Складна тому, що в напруженій ситуації нам легше скористатись звичними способами реагування, а саме реагувати оцінками. Це легко і звично. Але я намагаюсь в такий момент набрати повітря в груди та на кілька секунд затримати реакцію, що вже пре з мене.

Наприклад, син майстрував в кабінеті та не прибрав за собою

Коли я бачу цю картину, у мене виникає буря емоцій і я можу піддатися спокусі вчинити «як завжди». Це «як завжди» теж може бути різним, але швидше за все це будуть якісь закиди, звинувачення, вимоги негайно навести порядок. І в будь-якому випадку багато користі від такої поведінки не буде. Наприклад, я міг би сказати: «Ілля, ти ж обіцяв, що будеш прибиратися за собою! І ось знову в кабінеті все розкидано! Ще раз і я взагалі не дозволю тобі сюди заходити» Або ще щось подібне.

Або я можу згадати, що вивчав ННС і про те, що син, роблячи те, що він робив, керувався бажанням реалізувати свої потреби, а не насолити мені. Я можу взяти паузу і заглянути в себе. Я обурений і розчарований. Але чому? Через те, що він не прибрався? Але це зовнішня причина! А ВНУТРІШНЯ причина яка? Адже завжди є внутрішня причина. Те, що ми зазвичай називаємо причиною, це лише, привід, спусковий гачок, чи то, як кажуть психологи, тригер.

Які потреби стоять за обуренням?

Чого мені в даний момент не вистачає? Яка моя потреба? Можливо, це комфорт і краса? Напевно. Можливо, це потреба дбати про сина. Можливо, я боюся, що якщо я не буду криком домагатися від нього підтримки порядку, він виросте нечупарою і колись просто потоне у смітті? Так, і це напевно теж є. Можливо, тут страждає моя самоповага? Якщо син не виконує беззаперечно мої вказівки та всі наші домовленості, то я поганий батько? Тут я вже зміг посміхнутися, бо це здалося мені смішним. Але в будь-якому випадку, процес самоспостереження дозволив мені заспокоїтися і вже спокійно подумати, що ж сказати.

Для початку я питаю себе: чого я дійсно хочу?

Я хочу, щоб він виконував мої накази або хочу, щоб між нами була довіра і взаєморозуміння? Оскільки я все-таки хочу взаєморозуміння, я вже спокійно можу сказати: «Дорогий сину, мені неприємно бачити неприбрані матеріали та інструменти в кабінеті. Тому що я теж ним користуюся і це означає, що хтось повинен буде в ньому прибрати. Мені здавалося, що ми домовилися, що кожен буде прибирати за собою!»
Такі ситуацію можуть виникати десятки разів на день і десятки разів ми робимо вибір між звичними способами поведінки та новим знанням. Це як їздити на велосипеді: перший раз страшно і нічого не виходить, а на десятий виявляється, це не так вже й страшно. На сотий раз це взагалі легко і здорово!

Для чого вивчати ННС батькам та сімейним парам?

Я не знаю, чи всім потрібно ННС і чи у всіх ситуаціях підходить мова ННС. Тут є різні думки, я лише можу висловити свою. Мова ненасильницького спілкування ідеально підходить для близьких стосунків, у яких для нас важливий зв’язок і взаємна довіра. Напевно, бувають ситуації, де потрібно щось інше. Це як в японському прислів’ї: «Якщо зустрінеш воїна з мечем – не читай йому вірші!»

ННС не підходить тим, хто хоче відносин побудованих на ієрархії. Або відносин, побудованих на якихось чітких рольових моделях. Типу «ось справжній чоловік повинен бути таким …» або «справжня жінка повинна бути такою…» Не те щоб такі підходи не мали права на існування, просто вони слабо поєднуються з ННС. Рольова модель – це коли є якийсь зовнішній авторитет і він нам розповість, як правильно грати певну роль. А далі треба намагатися «грати роль правильно».

ННС не про це. Воно про зустріч двох живих людей. Унікальних людей зі своїми потребами, уподобаннями та почуттями. І я можу спробувати побачити у людині не роль, а того, ким він є прямо зараз. Що його або її хвилює прямо зараз. У чому він зараз потребує. І я не знаю іншого напрямку в психології, який був би так само ідеально «заточений» під близькі стосунки, під поліпшення взаєморозуміння і довіри.

Як ННС змінило Ваше життя?

Для мене життя поділилося на дві частини: до знайомства з ННС і після. І це при тому, що у мене двадцять п’ять років стажу психолога, двадцять шість років сімейного стажу і так далі. Напевне, я просто навчився нарешті прислухатися не до різних голосів, які розповідають, що правильно, а що не правильно, а до своїх почуттів і потреб.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here