5 кроків для відновлення спілкування та довіри з дітьми у передпідлітковому та підлітковому віці. Наші потреби

0
2255

Давайте подивимося правді у вічі: у передпідлітковому та підлітковому віці немає нічого жахливого. Десь між гормонами, брекетами та стрибками росту випадкові жарти та зауваження моєї 11-річної дитини були замінені зухвалою відвертістю та обороною. А щодо шкільних завдань, її увага до деталей була замінена на підхід “просто зроби це”. А домашні обов’язки? Ну, скажімо, вона легко відволікається. Звідки це взялося і як при цьому ми можемо продовжувати дбати про потреби кожного? 

У цей непростий період зростання дуже легко реагувати на ярлики, судження та критику, як робила я. Щоб відновити стосунки, які були у нас до цього, дуже важливо розмовляти зі своєю дитиною. Ось 5 речей, які я дізналась, що можуть допомогти вам залишатися на зв’язку зі своїм сином чи дочкою, коли настануть “важкі часи”.

1. Тринадцять і продовжуємо… Знайте, на якому етапі розвитку знаходиться ваша дитина

Розуміння того, що відбувається з фізичним та емоційним розвитком моєї дитини, є важливим фактором у моїй здатності підключатися до її потреб у даний момент. І тут, я думаю, багато хто з батьків трохи спантеличені.

Правда в тому, що типовий підліток буквально засипаний фізіологічними змінами, що супроводжуються величезною потребою в автономії та приналежності. Їхні соціальні стосунки – як вони вписуються в них, чи відчувають вони себе прийнятими чи ні – займають центральне місце. 

Деяким дітям у передпідлітковому віці може бути важко зосереджуватись на тривалий проміжок часу. У прагненні до самостійності вони можуть більше застрягати на здавалося б тривіальних питаннях. Потреба в прийнятті є надзвичайно важливою як для передпідліткового, так і підліткового віку. Без неї вони губляться у нескінченній кризі ідентичності. 

Знання цього допомагають мені розуміти потреби, що стоять за поведінкою моєї дитини. І, що не менш важливо, перейти до більш реалістичних очікувань і запитів, які, менш імовірно, викликатимуть напругу. 

2. Ярлики для товарів, а не для дітей

Через кілька місяців навчання у 6-му класі моєї доньки Лідії я постійно почувалась розчарованою і гіперкритичною, коли мова заходила про якість її навчання. Я постійно казала, “ти можеш краще, чому ти не хочеш докласти більше зусиль і зробити більше, а просто робиш так, як від тебе того очікують?”

Перш ніж усвідомити, я повісила на свою доньку ярлик “лінивої”, а на себе “набридливої мами”.

Тьфу. Як я перетворилась зі співчутливої, люблячої веселощі мами у напружену, сварливу матір, яка завжди всім незадоволена? Потрібно зупинитись і проаналізувати. Ці ярлики – зовсім не те, що мені потрібно. 

Спробуйте зрозуміти ваші потреби, замість того, щоб чіпляти зручний ярлик. Мені справді була потрібна впевненість у тому, що академічна успішність моєї доньки раптом не вилетить в трубу. Що вона достатньо займається, що їй все ще подобається вчитись. 

Я заспокоїлась після розмови з іншими батьками, у яких були ті самі запитання і той самий страх розчарування, що і у мене. Усі ми помітили зміщення фокусу уваги наших дітей щодо навчання. І зрозуміли, наскільки нормальною була така поведінка. 

Іншими словами, коли я зрозуміла свої потреби, я змогла усвідомити вплив моїх ярликів на здатність їх задовольнити. 

3. Не просто робіть щось, а будьте повністю присутньою зі своєю дитиною

За допомогою кількох моїх дорогих друзів (дякую Тодду та Джен) я зрозуміла, що можу повернутися до попередніх стосунків з моєю дочкою дещо додавши у нашу взаємодію. 

Коли в своїй розмові з Лідією я налаштувалась на свою цілковиту любов до неї, моє повне прийняття її тут і зараз, саме такою, як вона є, я побачила різкі зміни як у нашій взаємодії, так і у рівні свого стресу.

Конфлікт зник і моя дівчинка повернулась! (Принаймні на час нашої розмови.) Я також більше пристосувалась до власних реакцій на її поведінку і змогла підключатись до своїх та її потреб перш ніж приймати рішення.

Коли ви даєте своїй дитині відчути цю присутність, їй буде набагато легше взаємодіяти з вами в майбутньому. 

4. Визнавайте позитивне – в своїй дитині і у собі

Незалежно від віку нашої дитини, визнання має вирішальне значення. Визнавайте позитивну поведінку у такий спосіб, який допомагає дітям краще зрозуміти як вона задовольняє ваші і їхні власні потреби. Ось приклад: 

“Лідіє, минулого тижня ти прекрасно порозумілася з Алексом (твоїм зведеним братом). Давай відзначимо те, як ти це зробила. Я можу припустити, що ти підійшла до вашого спілкування з прийняттям, терпінням та любов’ю. Це сильно вплинуло на те, наскільки добре ви обоє порозумілися. 

Ти не лише задовольнила його потреби в прийнятті та любові, але й задовольнила власні. Як ти думаєш, що це були за потреби?”

Я також з’ясувала, що чим більше я моделюю визнання та вшанування своїх власних маленьких досягнень у спілкуванні, тим частіше робить це Лідія. Визнання веде до розширення власних можливостей. Це про усвідомлення того, що “я думаю, що я можу це зробити”. Для дітей часто потрібен лише один успіх, визнаний належним чином, аби змінити їхню поведінку. 

5. Зробіть розмову пріоритетом і спостерігайте як зростає довіра

Незалежно від вашого графіка, регулярний час для розмов із вашими дітьми допомагає виховувати взаємну довіру. Це є важливим фактором зменшення майбутніх конфліктів. Плануйте “час для розмови”, коли телевізор та телефони вимкнені,. А ваша увага повністю зосереджена один на одному. 

Це може бути під час вечері, вашої прогулянки до школи або навіть щоденної поїздки додому. Головне – усунути відволікаючі фактори, щоб ви дійсно чули один одного. Не кількість часу, а якість присутності, яку ви вносите в розмову, створює довіру. 

Вечеря – це час для розмови для нас із Лідією. І я люблю просто сидіти і слухати її. Це моменти, коли наші діти передають нам своє серце, щоб побачити як ми його приймемо. Я сподіваюся, що зможу бути там, де потрібно, аби зловити його. Оскільки усвідомлюю, наскільки важливою є моя реакція на її власне самоусвідомлення.

Автори – Тіффані Меєр

*******************************************************************

Джерело

Переклад – Яна Шинкарук

Оформлення ілюстрацій – Інна Калмикова

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here