Емоційний інтелект у перші п’ять років життя

0
1263

Вступ

Концепція емоційного інтелекту (ЕІ) стосується визначеної групи ментальних здібностей, за допомогою яких люди 1) сприймають, оцінюють та виявляють емоції; 2) використовують емоції, щоб сприяти мисленню; 3) розуміють події, що передували емоціям та наслідки емоцій; та 4) регулюють емоції в собі та інших.1,2  Ці якості добре координуються з тим, що було визначено в літературі психології розвитку, як «емоційна компетентність» (ЕК).3,4,5 Через акцент на розвитку в літературі ЕК, це той термін, який ми використовуємо тут. ЕК маленьких дітей – вираження корисних емоцій, знання власних емоцій та емоцій інших, та регуляція свого власного емоційного вираження чи вираження емоцій інших та їх переживання, коли необхідно – роблять вклад до їх соціальної та до-навчальної адаптації, як у той самий час, так і впродовж тривалого періоду часу в майбутньому.6-8

Тема

Через зв’язок із соціальним та до-навчальним успіхом існує значна зацікавленість у темі ЕК раннього дитинства; стає зрозумілою її важливість для осіб, які приймають рішення та надають послуги у сфері догляду за дітьми, навчання в ранньому дитинстві та ментальному здоров’ї. Існує три основні компоненти ЕК, із специфічними досягненнями протягом періоду раннього дитинства.9

Вираження: Маленькі діти здатні використовувати емоційну комунікацію для вираження зрозумілих невербальних повідомлень про соціальну ситуацію та стосунки (наприклад, тупотіння ногами, обнімання). У них розвивається також емпатійне залучення в емоції інших (наприклад, поплескування однокласника, якому боляче, по плечу). Пізніше, вони демонструють складні соціальні емоції та емоції самоусвідомлення, такі як провина, гордість, сором та презирство, у відповідному контексті.

Знання: Здатність маленьких дітей точно визначати та називати свої власні емоції та емоції інших, особливо окремі емоції щастя, суму, злості та страху, зростає. Особливо через використання методів, інтегрованих у гру, вони можуть визначати причини та наслідки цих емоцій та демонструють багатообіцяюче усвідомлення комплексних, індивідуалізованих причин емоцій.10

Регуляція: Маленькі діти починають регулювати емоції продуктивними способами – показуючи усвідомлення своїх почуттів, спостерігаючи за ними та змінюючи їх за необхідності таким чином, щоб емоції скоріше допомагали, ніж заважали справлятися з різними ситуаціями. Хоча маленькі діти розуміють, які стратегії регуляції найкорисніші, проте їм все ще часто потрібна підтримка дорослої людини у їхніх спробах регуляції.

Слід окремо наголосити на взаємозв’язку цих аспектів ЕК. Знання емоцій безсумнівно грає важливу роль в здатності дитини регулювати емоції, коли дитина знає, наприклад, що її товариш по грі буде надзвичайно втішений підняти її триколісного велосипеда після довгої боротьби. Вона не буде більше відчувати стрес, намагаючись зрозуміти, що робити із розлюченим другом. Надалі, можливо, знання нею емоцій допоможе її власному адаптивному, відрегульованому вираженні емоцій – якщо вона розуміє, що примушує її (та інших) сумувати, і з якою інтенсивністю, вона зможе продемонструвати сум через падіння з гірки у такий спосіб, який допоможе, а не переповнить її емоціями. Через сплутаність взаємозв’язків компонентів ЕК, не дивно, що нестача у дошкільнят знань про емоції і регульованого вираження злості, передбачає складнощі з вихователями і однолітками у дитячому садочку11. Наприклад, у дошкільнят з нестачею розуміння емоцій було відмічено схильність демонструвати агресію або проблеми з однолітками, як у той самий момент, так і впродовж тривалого часу в майбутньому.7(ст.249),12,13 Більше того, прояви ЕК раннього дитинства, окремо та у взаємопов’язаній групі, зумовлюють успіхи дитини у початковій школі. 14-16

Контекст дослідження

Контекст дослідження ЕК відрізняється впродовж всього розвитку. Вивчення емоцій немовляти спиралось переважно на зовнішні ознаки емоцій, що проживалися, таких як вираз обличчя, жести та звуки. З переходом дитини межі віку немовляти, дослідники використовують як природні спостереження так і прямі процедури оцінки у великій кількості ситуацій, щоб краще осягнути вираження та переживання дітьми емоцій. Процедури для оцінки дитячої ЕК використовують іноді спеціально дратівливі ситуації з та без підтримки дорослих, щоб зрозуміти як діти регулюють свої емоції. Відповіді дітей на запитання, часто в межах екологічно допустимих ігрових процедур, показують розуміння ними своїх почуттів та почуттів інших у різних ситуаціях, так само як і причини і наслідки емоцій, та розрізнення дітьми своєї власної перспективи та перспектив інших. Методи спостереження та само-звітності використовуються для вивчення соціалізації дорослих через дитячу ЕК.

Основні питання дослідження та нещодавні висновки

  1. Як ЕК співвідноситься з успішним опануванням маленькими дітьми інших важливих питань розвитку?  

a) ЕК співвідноситься з успіхом маленьких дітей у стосунках. Маленькі діти повинні навчитися передавати та отримувати емоційні повідомлення, використовуючи свої знання про емоції та свої здібності регулювати емоції, так щоб вони могли успішно здійснювати обміни, формувати стосунки та зберігати цікавість та ентузіазм щодо їхнього світу.17 Коли вони так роблять, їх стосунки з іншими приносять більше задоволення, зокрема, коли вони знайомляться з новими однолітками.18

b) ЕК співвідноситься з успіхами маленьких дітей у перші роки навчання у школі. Емоції присутні у класній кімнаті раннього дитинства. Оскільки маленькі діти навчаються поруч один з одним у співробітництві з вихователями та однолітками, вони повинні використовувати свої емоції, щоб полегшувати навчання. Здатність дітей розуміти свої емоції та емоції інших, регулювати емоції, та виражати здорові емоції – все це допомагає отриманню позитивного шкільного досвіду.6(ст.653)

2. Як батьки стимулюють ЕК дітей?

Моделюючи різні емоції, стримано експресивні батьки надають дітям інформацію про природу емоцій – їх вираження, висвітлюючи, наскільки це можливо, певні ситуації, та більш індивідуальні причини. Життя у особливому «емоційно-афективному кліматі» сприяє проживанню та вираженню дітьми певних емоцій.19 Позитивний емоційний клімат сприяє виникненню позитивних емоційних і соціальних результатів у дітей.20-24 І навпаки, в тих сім’ях, де батьки демонструють більше негативних емоцій, діти значно гірше ладнають з однолітками.25 Реакція батьків на емоції маленьких дітей та їх безпосередні вказівки щодо емоцій є також важливими засобами соціалізації, які підтримують розвиток ЕК.26

3. Що ще ми можемо зробити, щоб стимулювати ЕК дітей?

Існують можливості стимулювати розвиток ЕК дітей в межах піклування про дитину та занять із раннього розвитку дитини.27 Наприклад, дошкільна програма PATHS навчає дітей виявленню емоцій, їх знанню та регулюванню.28,29 Додаткові програми були спеціально розроблені для використання у класах «Head Start», щоб допомогти маленьким дітям ефективно використовувати ЕК. 32,33

Недоліки дослідження

Ще належить зробити багато дослідницької роботи, особливо присвяченої вивченню питання, як компоненти ЕК працюють разом. Дослідження також має розмістити чи ідентифікувати усі вміння та якості ЕК в дитині, аналізуючи як ЕК взаємодіє з іншими зонами розвитку, як в той самий момент, так і впродовж тривалого періоду часу в майбутньому.

Більше того, не зважаючи на зібрані дані про батьківську соціалізацію та дослідження раннього дитинства, яке демонструє, що вчителі теж задіяні у поведінці, спрямованій на емоційну соціалізацію, ми мало що знаємо про те як вчителі (або також і однолітки чи брати і сестри) соціалізують ЕК дітей.34 Дослідження потрібні також, щоб розпізнати можливий непрямий вплив на ЕК з боку батьківської психопатології, розлучення, бідності та якості піклування про дитину. Більш того, рівень наших знань підготував нас до розширення досліджень прикладних тем, таких як програмування, засноване на фактичних даних. Нарешті, ще більш вивірені інструменти оцінки необхідні, щоб відслідкувати стимулювання ЕК у малих дітей.34

Висновок

Загалом, емоційна компетентність є теоретичною концепцією, яка постійно змінюється та еволюціонує, і охоплює дитячу здатність належним чином виражати, інтерпретувати і регулювати свої емоції, так само як і розуміти емоції інших. Розуміння взаємовідносин між цими гранями ЕК, а також того, як соціалізується ЕК, є вирішальним у розумінні емоційного досвіду дітей, і чому деякі діти показують вищі за інших результати при вимірюванні ЕК. Існуючі дані говорять про те, що 1) ЕК пов’язана з успіхами дітей у відносинах з іншими; 2) ЕК пов’язана із ранніми успіхами маленьких дітей у школі; 3) батьки моделюють вираження та регулювання емоцій і структурують простір, який стимулює досягнення ЕК; та 4) батьківська соціалізація емоцій є не єдиним механізмом, за допомогою якого соціалізується дитяча ЕК. Розуміння та стимулювання ЕК вдома вважається життєво необхідним, проте дослідження ще має показати, як вихователі та шкільне життя впливають на ЕК дітей.

Застосування для батьків, професійних служб та розробки стратегій

Недоліки у розумінні та оцінці ЕК раннього дитинства з боку дослідників, освітян та вищих посадових осіб повинні бути подолані. Щоб забезпечити оптимальне навчальне середовище для кожного учня, вчителів повинні навчати складати програми та розробляти інструменти оцінювання, які не лише оцінюють, а й допомагають у формуванні інтервенцій, які стимулюють розвиток соціально-емоційного навчання (СЕН). Батьків також слід підтримувати у їх ролі тих, хто соціалізує ЕК дітей.

Навчальні стандарти, включно з оцінкою та програмуванням, заснованими на фактичних даних, є також вкрай необхідними. Ініціативи, які заохочують усвідомлення та розуміння вчителями здібностей соціально-емоційного навчання , не лише сприятимуть більш гармонійному середовищу в класі, а й допоможуть сформувати стабільний соціально-емоційний фундамент, на який дитина спиратиметься у соціальних та навчальних контекстах. Одна така законодавча ініціатива, Закон «Про академічне, соціальне та емоційне навчання» (the Academic, Social, and Emotional Learning Act) була запропонована у Палаті представників США у 2009 році. Така політика може допомогти започаткувати програми та залучити кошти, щоб створити центри з технічної підтримки та навчання, надати гранти, щоб підтримати засноване на фактичних даних програмування СЕН та проводити державну оцінку програм СЕН, яке проводиться у школах.

Автори: Сюзанна А. Денхем, PhD, Кетрін Цінсер, MA, Крейг С. Бейлі, BS

Джерело: https://www.child-encyclopedia.com

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here