Стан неспроможності своїми силами справитись з чим-небудь, вжити активних заходів, які б забезпечили людині її існування або збереження життя, здоров’я і гідності.
Розрізняють також ситуативну безпорадність – тимчасову реакцію на непідконтрольні людині події і особистісну безпорадність – стійку мотиваційну характеристику людини, яка формується в процесі розвитку під впливом стосунків з оточуючими (виявляється в замкненості, емоційній нестійкості, збудливості, боязкості, песимістичності світосприйняття, схильності до почуття провини, заниженої самооцінки і низькому рівні домагань, байдужості, пасивності, відсутності креативності).
Синдром вивченої безпорадності був встановлений і досліджений Мартіном Селігманом та Стівеном Мейером у ряді експериментів з собаками. Відповідно до результатів цих експериментів, вивчена безпорадність (англійською «learned helplessness») – це стан, в якому людина не робить спроб до поліпшення свого становища (не намагається уникнути негативних стимулів або отримати позитивні), хоча й має таку можливість. Вивчена безпорадність (безпомічність) розвивається, зазвичай, після кількох невдалих спроб впливати на негативні обставини (або уникнути їх) і характеризується пасивністю, відмовою від дії, небажанням змінювати вороже середовище або уникати її, навіть коли з’являється така можливість. У людей, згідно з рядом досліджень, супроводжується втратою почуття свободи і контролю, невірою у можливість змін і у власні сили, пригніченістю, депресією і навіть прискоренням настання смерті.
Більше можна дізнатися тут:
https://sum.in.ua/s/bezporadnistj
https://psyfactor.org/lib/helplessness.htm
https://www.medical-enc.ru/m/2/bespomoschnost.shtml
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96
