Чи можна навчитися емпатії і розвинути емоційний інтелект?

Стати на чиєсь місце або залізти у чиюсь шкуру – такими висловами ми позначаємо людську здатність виявити розуміння до іншого через розпізнання його чи її емоцій, почуттів, станів, уміння порівнювати із власними і, зрештою, виявлення співчуття. Діючи так, ми виявляємо емпатію.

detyempatyyaЕмпатія – як усвідомлене співпереживання, виявлене до людини в її емоційному стані, це зовсім не жалощі, які ми звикли щедро роздавати людям навкруг. Адже, жаліючи когось, ми, начебто виводимо себе із ситуації, ставимо себе вище співрозмовника. А це не те, що насправді йому (та й нам самим у схожих обставинах) потрібно.

Задіюючи механізм співпереживання людина отримує можливість зрозуміти співбесідника. Залишаючись при цьому у рівноправній позиції. Ця рівноправність означає також і однакову відкритість. Відчути почуття іншої людини часто означає – відчути і власні почуття. Побачити страхи іншого – зустрітися і з власними страхами. Зустрітися із самим собою. Чи не тому ми так часто опираємося співпереживанню і емпатії, пірнаючи у круговерть турбот і не помічаючи людей поруч? Віддаємо перевагу віртуальному спілкуванню, комп’ютерним та телефонним іграм, перегляду серіалів? Адже так важко визнати власну вразливість! Проте, саме через таке визнання ми й можемо перейти на відому позицію – «ти о-кей і я о-кей» і почати діалог. Навіть більше, саме з цього місця починається наша здатність не лише співпереживати, а й спільно діяти.

Важливість емпатії у сучасному суспільстві неможливо недооцінювати. Сучасна цивілізація не зможе розвиватися поза людськими колективами і спільнотами. Емпатія є запорукою майбутньої співпраці і поваги до особистого простору кожної окремої людини. І на відміну від тверджень попередніх десятиліть, науковці, базуючись на даних нейробіологічних досліджень, дійшли висновку, що емпатія – це здатність яку можна і слід розвивати.

98 % людей мають вроджену здатність виявляти емпатію.

Хороша новина полягає у тому, що здатність цю можна розвивати. Яким же чином? Вміння слухати, вміння помічати людину за речами звичного світу та вміння цікавитись незнайомцями. У всякому випадку, саме так стверджує Роман Кржнарич (Roman Krznaric)*, британський філософ, соціальний мислитель та письменник у своїй статті «Чи можете ви навчити людей емпатії?» («Can you teach people to have empathy?») на інтернет-ресурсі http://www.bbc.com/.

Вміння слухати

Більш правильним виразом буде – вміння слухати і чути. Засновник методу ненасильницького спілкування Маршал Розенберг (Marshall Rosenberg) говорить про це  так: «Наша здатність бути присутнім у тому, що насправді відбувається – з унікальними почуттями і потребами конкретної людини у цей момент – є вирішальною.»

Уважне вислуховування людини – чи тої, якій щойно продіагностували рак, чи одного з подружжя, засмученого через роботу допізна іншого – дає такій людині відчуття, що її розуміють.

Вислухайте людину, дайте їй договорити, не перебиваючи. А потім «віддзеркальте» – повторіть щойно почуте. Таким чином людина зрозуміє, що її дійсно слухали. І чули. (В російськомовному та пострадянському просторі ця техніка поширена під назвою «активне слухання». Роман Кржнарич говорить про неї як про «радикальне слухання». Інша назва – емпатійне слухання). Адже навіть вирішення конфліктів, як в бізнес-середовищі, так і в повсякденному житті, відбувається вдвічі швидше, якщо співрозмовники просто повторюють те, що щойно почули один від одного.

Ще одним позитивним наслідком вміння слухати є поступовий розвиток вміння слухати без оцінки. Вміння просто об’єктивно помічати факти. І врешті-решт – вміння помічати, як часто ми схожі.

Вміння помічати людину за речами звичного світу

У своїх практиках буддисти розвинули вміння свідомо помічати (згадувати). Про всіх тих людей, з якими ми пов’язані у нашому повсякденному житті. Якась людина на іншому кінці світу виростила бавовну, з якої пошитий наш одяг. Інша – спекла хліб, який ми їмо. Ще інша – вела літак, чи керувала кораблем, яким доставлялась кава із нашої чашки. А хтось вимив сходи, якими ми ступаємо. А чиїсь руки збирають яблука до нашої фруктівниці. І це – сотні тисяч людей кожну хвилину нашого життя. Вони – частина нашого світу, а ми – їхнього. Усвідомлення цього поруч із простою красою самого факту, відроджує у нас здатність помічати Людину у кожному, хто нас оточує.

Вміння цікавитись незнайомцями

Як часто просте привітання: «Доброго Вам дня!» викликає почуття збентеженості у наших сусідів, продавців в магазині та навіть близьких знайомих! Доброзичливість та зацікавленість стали такими рідкими гостями у нашому повсякденні. З яким подивом ми дізнаємося про друга – що він пише вірші. А хтось всерйоз цікавиться історією і знайомить нас із вражаючими фактами минулого. У когось є талант до кулінарії, а хтось – неперевершений водій. Як багато ми втрачаємо, не цікавлячись як знайомими так і незнайомцями!

Не дуже чистий одяг, чи втомлене обличчя, а чи не дуже надійне на нашу думку походження – часто формують наші припущення та упередження щодо іншої людини. Позбавляє дитячої безпосередності та вміння питати людину про те, що нас цікавить. Виявляти до неї прихильність та розуміння. Зрештою, вміння знайомитись, пізнавати іншу людину – це також і вміння знаходити щось новеньке і неочікуване в собі. Чи досить в мене сил піднести чиїсь пакети, чи можу я заплатити за чийсь проїзд, чи вислухаю цього чоловіка. І безліч іншого – дрібного й великого, помітного і не дуже, що зрештою і є основою нашої людяності.

Вміння поставити себе на місце іншої людини

Порівняти почуття іншої людини із власними, проаналізувати, на які вчинки я був чи була би здатна за подібних обставин значно змінює не лише наше ставлення до конкретної людини, а й навчає нас бачити ситуацію під різними кутами. Дуже часто навіть припущення щодо своєї ролі у такій же ситуації викликає реакцію «Борони мене Боже!». Але одночасно й знижує рівень агресії та упереджень щодо іншої людини. Розуміння того, що, можливо, тобі самому не завжди вдалося б вчинити краще, робить тебе відкритішим до співпереживання іншій людині.

Вміння розпізнавати власні почуття

Основою для порівняння своїх почуттів і почуттів іншої людини становить знання нами власних емоцій та почуттів. Що викликає в нас саме такі, а не інші емоційні реакції. Пам’ять про те, як і чому ми діяли певним чином за певних обставин. Досвід яких саме реальних відчуттів нас супроводжує. Завдяки розвиненому вмінню розпізнавати власні почуття ми тим самим визнаємо право на існування таких же емоцій та почуттів у іншої людини.

Уважність, усвідомленість, спостережливість, щирість, зацікавленість, обізнаність із власним внутрішнім світом – ось помічники на нашому шляху до розвитку емпатії.

Джерело: 

http://www.bbc.com/news/magazine-33287727