Розмова про кордони з Брене Браун

0
2810
  • 170
  •  
  •  
  •  
  •  

Брене Браун – професорка Вищого Коледжу Соціальної Роботи Х’юстонського Університету. Останні 13 років вона присвятила вивченню вразливості, мужності, гідності та сорому. Брене – авторка трьох бестселерів за версією Нью Йорк Таймс, а також засновниця навчальної онлайн платформи, яка пропонує курси та семінари для приватних осіб та організацій. Промова Брене на 2010 TEDx Х’юстон «Сила вразливості» мала 25млн. переглядів та увійшла до п’ятірки найпопулярніших відео TED.

співчутливі люди не вміють обстоювати кордони

–       Одним із найбільш шокуючих відкриттів у моїй роботі стало розуміння того, що найбільш співчутливі люди, у яких я брала інтерв’ю за останні 13 років, абсолютно не вміють відстоювати свої кордони.

–        Що саме Ви маєте на увазі?

–        Я дам вам визначення кордонів, яке використовую у книжці, – це вміння пояснити, що припустимо для мене, а що ні. На мою думку, якщо ми не встановлюємо кордонів, то дозволяємо людям робити те, що насправді є неприйнятним для нас, та миримось з поведінкою, яка є неприпустимою для нас. Це призводить до того, що ми стаємо ображеними та злими.

Щодо мене, я краще буду люблячою і щедрою, але при цьому дуже чітко визначатиму, що є «прийнятним» та «неприйнятним» для мене. Я це зрозуміла з дослідження, хоча раніше думала абсолютно протилежне.

Перші 35 років свого життя я вважала, що люди навмисно поводяться нестерпно для того, щоб мене розізлити

В основному це стосувалось моїх співробітників і родичів. Я постійно критикувала та засуджувала їх. Постійно запитувала себе: «Чому вони так поводяться? Чому вони роблять такий вибір?» Аж якось мій терапевт запитав мене: «А раптом ці люди роблять найкраще з того, що вони можуть зробити?».

Тоді мій чоловік дав чудову відповідь на це питання. Він сказав: «Я ніколи насправді не знаю, чи дійсно люди роблять найкраще з того, що можуть, чи ні, але коли я припускаю, що вони все-таки роблять найкраще, це робить моє життя кращим».

Зараз я не така мила, як раніше, але набагато більш любляча

–        Чи можна назвати це технікою? Це ніби спосіб буття, спосіб удобрювати ґрунт добром та сердечністю.

–        Так. Це про великодушність. Припускати найкраще про людей – це, по суті, досить егоїстичний акт, адже, в першу чергу, ми змінюємо своє власне життя.

–        Ти проявляєш любов до самого себе?

–        Так! Отже, моє велике питання полягає в тому, які кордони потрібно встановити для того, щоб я могла дотримуватись власної цілісності, і при цьому робити найщедріші, завищені припущення щодо Вас.

Щедрість не може існувати без кордонів

І нам вкрай важко виставляти кордони. Адже ми більше переймаємось тим, що подумають про нас інші, ми не хочемо нікого засмутити, ми хочемо подобатись всім і кожному. Тому кордони – це нелегко. Але я думаю, що це ключ до любові до самого себе та до того, щоб ставитись до інших з любов’ю та добром.

–        І це про стійкість і послідовність?

–        Так, це про стійкість. Нічого не може бути стійким без кордонів.

Я переконана, що співчуття та емпатія – це різні речі

Знову я в цьому покладаюсь на свої дані. Вважаю, що співчуття – це про вашу віру. Обидва поняття дуже взаємопов’язані та вкорінені в любові та доброчесності. Для мене це і є Бог, хоча не кожен побачив би тут прояв божественності. Я вважаю, що співчуття – це глибинна віра, а емпатія – це набір інструментів, що поглиблює та оживляє співчуття. Емпатія – це те, чому ми можемо навчити. Це те, чому ми вчимо наших дітей змалечку. Це про те, як донести людям свою глибинну любов так, щоб вони відчули, що вони не самотні.

Зараз існує багато цікавої та нової інформації про те, що емпатія – це недобре. Аргументують це так: наприклад, якщо у тебе біда, і я поряд, практикую емпатію та перебираю на себе твій біль, то це призводить до мого вигорання. Але емпатія не означає відчувати ЗА когось, вона означає – відчувати РАЗОМ з кимось. Це як з’єднуватись з тим всередині мене, що знає як це бути у твоєму становищі. Так що я можу подивитись на тебе і сказати: «Я тут, брате, ти не один зі своєю бідою!» Я вважаю емпатію нескінченною. Я переконана, що вона повертає тобі в десятки разів більше за те, що ти віддаєш. Це постійний процес.

–        Так! Це ніби ти зробив роботу і встановив свої кордони, тоді ти можеш «черпати воду» постійно, ніколи не втомлюючись.

Емпатія – це коли ти зробив свою роботу та встановив кордони, Тоді ти можеш «черпати воду безкінечно»

Емпатія – нескінченна, вона постійно до нас повертається. І тут ми повертаємося до ідеї, з якої почали нашу розмову. Емпатія без кордонів – це не емпатія. Співчуття без кордонів – нещире. Уразливість без кордонів – не уразливість. То ж, як бачите, тут є величезне підводне каміння, яке каже про те, що кордони надзвичайно важливі. І йдеться не про фальшиві стіни чи відокремлення. Кордони – це не про відокремлення. Це про повагу. Це про те, що для мене «прийнятно», а що «неприйнятно».

Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Маргариті Майоровій


  • 170
  •  
  •  
  •  
  •  

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here